ЄДИНА МІСЬКА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА КОМУНАЛЬНИХ РОЗРАХУНКІВ

Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги

{Назва Закону в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 45, ст.400)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188
№ 1089-IX від 16.12.2020
№ 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022
№ 1909-IX від 18.11.2021
№ 2801-IX від 01.12.2022}

{У тексті Закону слова "електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації" у всіх відмінках замінено словами "електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг" у відповідному відмінку згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

{У тексті Закону слово "цивільно-правова" в усіх відмінках виключено згідно із Законом № 1909-IX від 18.11.2021}

Цей Закон визначає правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов’язки суб’єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

{Преамбула в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних;

2) багатофакторна автентифікація - автентифікація з використанням двох або більше факторів автентифікації, що належать до різних груп факторів автентифікації;

3) блокування сертифіката відкритого ключа - тимчасове зупинення чинності сертифіката відкритого ключа;

4) веб-сайт - сукупність програмних засобів, розміщених за унікальною адресою в обчислювальній мережі, у тому числі в мережі Інтернет, разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певних суб’єктів і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інших інформаційних послуг через обчислювальну мережу;

5) відкритий ключ (дані для підтвердження електронного підпису чи електронної печатки) - дані, що використовуються для підтвердження електронного підпису чи електронної печатки;

6) відокремлений пункт реєстрації - представництво (філія, підрозділ, територіальний орган) надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг або юридична чи фізична особа, у тому числі нотаріус, які на підставі наказу надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг (його керівника) або договору, укладеного з ним, здійснюють реєстрацію користувачів засобів електронної ідентифікації чи підписувачів з дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації, електронних довірчих послуг та захисту інформації;

7) гаманець з цифровою ідентифікацією - засіб ідентифікації, що дає змогу користувачу надавати на запит третіх осіб інформацію про ідентифікаційні дані, здійснювати електронну ідентифікацію та автентифікацію для надання послуги, створювати кваліфіковані електронні підписи та/або печатки та повинен відповідати вимогам статті 15 ^-¹ цього Закону;

8) Довірчий список - перелік кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг з інформацією про них та про кваліфіковані електронні довірчі послуги, які вони надають;

9) документована інформація - документи, на підставі яких користувачам електронних довірчих послуг надавалися електронні довірчі послуги, у тому числі на підставі яких були сформовані, блоковані, поновлені, скасовані кваліфіковані сертифікати відкритих ключів, усі сформовані кваліфіковані сертифікати відкритих ключів, а також реєстри сформованих кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів;

10) електронна довірча послуга - електронна послуга, що надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб’єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги;

11) електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи;

12) електронна печатка - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються для забезпечення достовірності походження пов’язаних електронних даних, або для засвідчення електронних підписів підписувачів на електронних документах, або для засвідчення відповідності копій документів оригіналам та виявлення порушення цілісності;

13) електронна позначка часу - електронні дані, що пов’язують інші електронні дані з конкретним моментом часу для засвідчення наявності цих електронних даних на цей момент часу;

14) електронна послуга - будь-яка послуга з надання певного матеріального чи нематеріального блага на користь іншої особи, яка надається через інформаційно-комунікаційну систему;

15) електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються підписувачем як підпис;

16) електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі;

17) засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа;

18) засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний пристрій чи програмне забезпечення, що використовуються для створення електронного підпису чи печатки;

19) засіб електронної ідентифікації - матеріальний та/або нематеріальний об’єкт, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи в інформаційно-комунікаційних системах;

20) засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - засіб електронного підпису чи печатки, що відповідає вимогам, встановленим частинами першою - четвертою статті 19 цього Закону;

21) ідентифікаційні дані особи - набір даних, які дають змогу встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи;

22) ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних;

23) інтероперабельність - технологічна сумісність технічних рішень, що використовуються для надання електронних послуг, та їх здатність взаємодіяти між собою;

24) кваліфікована електронна довірча послуга реєстрованої електронної доставки - реєстрована електронна доставка, що відповідає вимогам, встановленим частиною першою статті 27 цього Закону;

25) кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, що створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки;

26) кваліфікована електронна позначка часу - електронна позначка часу, що відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 26 цього Закону;

27) кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису;

28) кваліфікований надавач електронних довірчих послуг - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає одну або більше кваліфікованих електронних довірчих послуг та відомості про яку внесені до Довірчого списку;

29) кваліфікований сертифікат автентифікації веб-сайту - сертифікат автентифікації веб-сайту, що видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром або центральним засвідчувальним органом і відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 23 цього Закону;

30) кваліфікований сертифікат електронного підпису - сертифікат електронного підпису, що видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг і відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 23 цього Закону;

31) кваліфікований сертифікат електронної печатки - сертифікат електронної печатки, що видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг і відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 23 цього Закону;

32) компрометація засобу електронної ідентифікації - будь-яка подія, що призвела або може призвести до несанкціонованого доступу до засобу електронної ідентифікації;

33) компрометація особистого ключа - будь-яка подія, що призвела або може призвести до несанкціонованого доступу до особистого ключа;

34) користувачі електронних довірчих послуг - підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону;

35) користувачі послуг електронної ідентифікації - фізичні, юридичні особи або уповноважені представники юридичної особи, які використовують засоби електронної ідентифікації, гаманці з цифровою ідентифікацією або отримують послуги електронної ідентифікації у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону;

36) надавач електронних довірчих послуг - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає одну або більше електронних довірчих послуг як кваліфікований чи некваліфікований надавач електронних довірчих послуг;

37) надавач послуг електронної ідентифікації - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає послугу електронної ідентифікації за схемою, внесеною до переліку схем електронної ідентифікації, а також може реєструвати користувачів засобів електронної ідентифікації;

38) некваліфікований надавач електронних довірчих послуг - надавач електронних довірчих послуг, відомості про якого не внесені до Довірчого списку та який відповідає вимогам, визначеним Кабінетом Міністрів України до некваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг;

39) орган з оцінки відповідності - підприємство, установа, організація чи їх підрозділи, які провадять діяльність з оцінки відповідності, акредитований відповідно до законодавства у сфері акредитації або призначений відповідно до законодавства про технічні регламенти та оцінку відповідності, а також іноземний орган з оцінки відповідності, акредитований відповідно іноземними органами з акредитації, що є підписантами багатосторонньої угоди про визнання Міжнародного форуму з акредитації та/або Європейської кооперації з акредитації (EA MLA);

40) особистий ключ (дані для створення електронного підпису чи печатки) - унікальні дані, що використовуються підписувачем чи створювачем електронної печатки для створення електронного підпису чи печатки;

41) пара ключів - особистий та відповідний йому відкритий ключі, що є взаємопов’язаними параметрами;

42) підтвердження електронного підпису чи печатки - процес перевірки та підтвердження дійсності електронного підпису чи печатки;

43) підтвердження електронної ідентифікації - процес перевірки та підтвердження належності ідентифікаційних даних фізичній, юридичній особі або уповноваженому представнику юридичної особи;

44) підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис;

45) поновлення сертифіката відкритого ключа - відновлення чинності попередньо заблокованого сертифіката відкритого ключа;

46) послуга електронної ідентифікації - послуга, що надається для забезпечення або підтвердження електронної ідентифікації;

47) програмно-технічний комплекс, що використовується для надання електронних довірчих послуг (далі - програмно-технічний комплекс), - апаратно-програмні та програмні засоби, що забезпечують виконання функцій, пов’язаних з наданням електронних довірчих послуг;

48) реєстр чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів - електронна база даних, в якій містяться відомості про сертифікати відкритих ключів, сформовані надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром або центральним засвідчувальним органом, їх статус та списки відкликаних сертифікатів відкритих ключів;

49) реєстрована електронна доставка - послуга, що надає можливість передавати електронні дані між третіми особами за допомогою електронних засобів, надавати докази, пов’язані з обробкою переданих електронних даних, у тому числі доказ їх відправлення та отримання, та захистити передані електронні дані від ризику втрати, крадіжки, пошкодження або будь-яких несанкціонованих змін;

50) самопідписаний сертифікат електронної печатки - кваліфікований сертифікат електронної печатки, що формується центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром з використанням особистого ключа центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

51) сертифікат автентифікації веб-сайту - електронне свідоцтво, що надає можливість здійснити автентифікацію веб-сайту та пов’язати цей веб-сайт з фізичною чи юридичною особою, якій видано сертифікат;

52) сертифікат електронного підпису - електронне свідоцтво, що пов’язує відкритий ключ електронного підпису з фізичною особою та підтверджує щонайменше прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) або псевдонімізацію такої особи;

53) сертифікат електронної печатки - електронне свідоцтво, що пов’язує відкритий ключ електронної печатки з юридичною особою, особою, яка здійснює господарську діяльність, та підтверджує найменування такої особи;

54) скасування сертифіката відкритого ключа - зупинення чинності сертифіката відкритого ключа;

55) створювач електронної печатки - юридична особа чи фізична особа - підприємець, яка створює електронну печатку;

56) схема електронної ідентифікації - система електронної ідентифікації, в якій засоби електронної ідентифікації видаються фізичним, юридичним особам та уповноваженим представникам юридичних осіб;

57) технологічна нейтральність технічних рішень - недопущення встановлення таких обов’язкових вимог до технічних рішень, що використовуються у процесі електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, які можуть бути задоволені лише однією технологією;

58) удосконалена електронна печатка - електронна печатка, що відповідає вимогам, встановленим частиною першою статті 17^-¹ цього Закону;

59) удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням кваліфікованого сертифіката електронного підпису, виданого кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та не містить відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису;

60) фактор автентифікації - одна з ознак на основі знання (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу) або володіння (використання матеріального предмета, яким володіє лише користувач), або притаманності (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів).

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України, законах України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних", "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України", "Про стандартизацію", "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про Національний банк України".

{Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1089-IX від 16.12.2020; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, що виникають між юридичними, фізичними особами, суб’єктами владних повноважень у процесі надання і отримання послуг електронної ідентифікації, гаманців з цифровою ідентифікацією та електронних довірчих послуг, процедури надання таких послуг, нагляду і контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Цей Закон не поширюється на здійснення електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг у системах, у яких обробляються службова інформація та державна таємниця, а також у системах, які використовуються виключно визначеною групою учасників на договірних засадах для внутрішніх потреб юридичних або фізичних осіб.

{Частина перша статті 2 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

2. Законами України можуть встановлюватися особливості правового регулювання електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг у певних сферах суспільних відносин.

{Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 3. Законодавство у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Відносини, пов’язані з електронною ідентифікацією та наданням електронних довірчих послуг, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України "Про інформацію", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційн их системах", "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про захист персональних даних", цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

{Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1089-IX від 16.12.2020, № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 4. Основні принципи державного регулювання у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Державне регулювання та управління у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг здійснюється на засадах:

забезпечення принципу верховенства права у процесі електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг;

створення сприятливих та конкурентних умов для розвитку та функціонування сфер електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

вільного обігу послуг електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг в Україні, а також можливості вільного надання послуг електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг надавачами послуг електронної ідентифікації та надавачами електронних довірчих послуг, які є нерезидентами України, у разі визнання таких послуг згідно з вимогами цього Закону;

забезпечення захисту прав і законних інтересів користувачів послуг електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

забезпечення доступності та можливостей використання послуг електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг для осіб з інвалідністю нарівні з іншими фізичними особами;

відповідності вимог до електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг національним, європейським та міжнародним стандартам;

забезпечення інтероперабельності та технологічної нейтральності технічних рішень, а також недопущення їх дискримінації;

забезпечення захисту персональних даних, що обробляються у процесі електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг.

{Частина перша статті 4 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

2. Метою здійснення державного регулювання та управління у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг є:

проведення єдиної та ефективної державної політики у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

створення сприятливих умов для розвитку та функціонування сфер електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

{Абзац четвертий частини другої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

забезпечення рівних можливостей для доступу до послуг електронної ідентифікації, електронних довірчих послуг та захисту прав їхніх суб’єктів;

{Абзац п'ятий частини другої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

{Абзац шостий частини другої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

забезпечення захисту персональних даних, що обробляються під час надання послуг електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, відповідно до вимог законодавства про захист персональних даних;

{Абзац сьомий частини другої статті 4 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

проведення заходів з популяризації електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг серед населення та юридичних осіб;

здійснення контролю за прозорістю та відкритістю у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

сприяння інтеграції України у світовий електронний інформаційний простір.

3. Державне регулювання та управління у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг здійснюється шляхом:

нормативно-правового регулювання у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

{Абзац третій частини третьої статті 4 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

міжнародного співробітництва у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

проведення інших заходів державного регулювання у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, передбачених законодавством.

Стаття 4^-¹. Використання псевдонімів у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Фізичні особи, які є користувачами послуг електронної ідентифікації або електронних довірчих послуг, під час отримання таких послуг мають право замість прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) використовувати псевдонім у випадках, визначених законом, за умови обов’язкового зазначення про його використання у засобах електронної ідентифікації та сертифікатах відкритих ключів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Використання псевдоніма не звільняє надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг від обов’язку ідентифікації фізичної особи, яка має намір використовувати псевдонім, відповідно до вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

{Розділ I доповнено статтею 4^-¹ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Розділ II
СУБ’ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРАХ ЕЛЕКТРОННОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ЕЛЕКТРОННИХ ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ, ОРГАНИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕЛЕКТРОННОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ЕЛЕКТРОННИХ ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ

{Назва розділу II в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 5. Система органів, що здійснюють державне регулювання у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Державне регулювання у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації;

Національний банк України.

{Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1591-IX від 30.06.2021; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг належить забезпечення:

здійснення державної політики у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

визначення пріоритетних напрямів розвитку сфер електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

координації діяльності органів, що здійснюють державне регулювання у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, крім Національного банку України;

прийняття у межах своїх повноважень нормативно-правових актів у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

державної підтримки розвитку сфер електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

організації міжнародного співробітництва у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

здійснення інших повноважень у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, визначених законом.

2. Розроблення актів Кабінету Міністрів України у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг здійснюється з обов’язковим залученням Національного банку України.

{Частина друга статті 6 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, належить:

надання адміністративних послуг із включення схеми електронної ідентифікації до переліку схем електронної ідентифікації, внесення змін до такого переліку;

погодження планів припинення діяльності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг;

державне регулювання з питань електронної ідентифікації в межах своєї компетенції відповідно до цього Закону;

інформування контролюючого органу про обставини, що перешкоджають діяльності;

забезпечення взаємного визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів та електронних підписів, що використовуються для надання юридично значущих електронних послуг;

погодження розроблених надавачами електронних довірчих послуг порядків синхронізації часу із Всесвітнім координованим часом (UTC);

розроблення проектів нормативно-правових актів у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

участь у розробленні норм, стандартів у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, у тому числі для забезпечення інтероперабельності та технологічної нейтральності технічних рішень, а також недопущення їх дискримінації;

розроблення проектів рішень Кабінету Міністрів України з питань реалізації та впровадження ініціатив щодо тестування інноваційних схем, засобів і технологій електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, а також проведення оцінювання результатів таких ініціатив;

розгляд пропозицій суб’єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг щодо удосконалення державного регулювання зазначених сфер;

проведення досліджень поточного стану та перспектив розвитку у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, здійснення аналізу інформації про діяльність кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, їхніх відокремлених пунктів реєстрації та засвідчувального центру, надавачів послуг електронної ідентифікації, що надається у встановленому ним порядку;

погодження регламентів роботи кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, які мають намір надавати електронні довірчі послуги, направлення копій зазначених документів до контролюючого органу;

здійснення за результатами проведення процедур оцінки відповідності аналізу документів про відповідність надавачів електронних довірчих послуг, за результатами якого приймається рішення про внесення відомостей про них до Довірчого списку;

здійснення інших визначених законом повноважень у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, виконує функції центрального засвідчувального органу шляхом безоплатного надання адміністративних послуг із внесення відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які мають намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги, до Довірчого списку, внесення змін до Довірчого списку.

3. Технічне та технологічне забезпечення виконання функцій центрального засвідчувального органу, інтегрованої системи електронної ідентифікації здійснює адміністратор інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу та інтегрованої системи електронної ідентифікації, яким визначається державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

{Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1089-IX від 16.12.2020; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 7^-¹. Права та обов’язки адміністратора інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу та інтегрованої системи електронної ідентифікації

1. Адміністратор інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу та інтегрованої системи електронної ідентифікації здійснює технічне та технологічне забезпечення виконання таких функцій:

функціонування програмно-технічного комплексу центрального засвідчувального органу та інтегрованої системи електронної ідентифікації та захисту інформації, що в них обробляється, відповідно до вимог законодавства;

функціонування офіційних веб-сайтів центрального засвідчувального органу та інтегрованої системи електронної ідентифікації;

функціонування на офіційних веб-сайтах центрального засвідчувального органу та інтегрованої системи електронної ідентифікації електронного сервісу, призначеного для створення, перевірки та підтвердження електронного підпису та електронної печатки та його відповідність вимогам статей 18 і 19 цього Закону;

ведення Довірчого списку;

ведення реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів, які сформовані центральним засвідчувальним органом, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

генерація пари ключів та формування самопідписаних сертифікатів електронної печатки центрального засвідчувального органу;

надання кваліфікованих електронних довірчих послуг надавачам електронних довірчих послуг з використанням самопідписаного сертифіката електронної печатки центрального засвідчувального органу, що призначений для надання таких послуг;

використання інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу для підтвердження та перевірки українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів та електронних підписів, що використовуються для надання юридично значущих електронних послуг, та інтегрованої системи електронної ідентифікації для взаємного визнання схем електронної ідентифікації;

надання послуги з постачання передачі сигналів точного часу, синхронізованого з Державним еталоном одиниць часу і частоти;

приймання та зберігання документованої інформації, сформованих кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів, відомостей з реєстру чинних, блокованих та скасованих кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів у разі припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг;

цілодобовий доступ до реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів та до інформації про статус сертифікатів відкритих ключів через електронні комунікаційні мережі загального користування;

скасування, блокування та поновлення кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів у випадках, передбачених цим Законом;

обробка та публікація результатів аналізу поточного стану та перспектив розвитку у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

формування, підтримка в актуальному стані та публікація на веб-сайті інтегрованої системи електронної ідентифікації переліку схем електронної ідентифікації;

укладання договорів щодо приєднання інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем до інтегрованої системи електронної ідентифікації;

здійснення інших функцій у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, визначених законом.

2. Фінансове забезпечення адміністратора інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу та інтегрованої системи електронної ідентифікації для технічного та технологічного виконання функцій, визначених частиною першою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

{Закон доповнено статтею 7^-¹ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 8. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації виконує функції контролюючого органу у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

2. До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг належить:

здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

взаємодія з центральним засвідчувальним органом, засвідчувальним центром та органами з оцінки відповідності з питань державного контролю за дотриманням вимог законодавства;

співпраця з органами з питань захисту персональних даних шляхом невідкладного інформування про порушення вимог законодавства про захист персональних даних, виявлені під час проведення контролюючим органом перевірок надавачів послуг електронної ідентифікації, що реалізують схеми електронної ідентифікації, та надавачів електронних довірчих послуг;

інформування громадськості у разі отримання від надавачів послуг електронної ідентифікації, що реалізують схеми електронної ідентифікації, та надавачів електронних довірчих послуг або за результатами перевірки таких надавачів, відомостей про порушення конфіденційності та/або цілісності інформації, що впливають на надання послуг електронної ідентифікації чи електронних довірчих послуг або стосуються персональних даних користувачів послуг електронної ідентифікації чи користувачів електронних довірчих послуг;

видання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

накладення адміністративних штрафів за порушення вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

аналіз документів про відповідність за результатами проведення процедур оцінки відповідності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг у рамках невиїзних заходів державного нагляду (контролю).

{Стаття 8 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 9. Повноваження Національного банку України у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Національний банк України створює засвідчувальний центр для забезпечення внесення до Довірчого списку відомостей про банки, інших осіб, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, про операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг, які мають намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги відповідно до вимог цього Закону.

Засвідчувальний центр надає кваліфіковану електронну довірчу послугу з формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису або печатки кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг, відомості про яких внесені до Довірчого списку, на підставі рішення засвідчувального центру з використанням самопідписаного сертифіката електронної печатки засвідчувального центру.

2. Засвідчувальний центр та кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, стосовно яких засвідчувальним центром прийнято рішення про внесення відомостей про них до Довірчого списку, мають такі самі взаємні права та обов’язки, як і центральний засвідчувальний орган та кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, стосовно яких центральним засвідчувальним органом прийнято рішення про внесення відомостей про них до Довірчого списку.

3. До повноважень Національного банку України у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг належить:

встановлення вимог до надання та використання електронних довірчих послуг у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг;

встановлення вимог до синхронізації часу у програмно-технічних комплексах кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті;

погодження регламентів роботи та змін до регламентів роботи суб’єктів, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті, та направлення копій зазначених документів до контролюючого органу;

інформування контролюючого органу про обставини, що перешкоджають діяльності засвідчувального органу;

погодження планів припинення діяльності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті;

прийняття нормативно-правових актів з питань функціонування регуляторної платформи для тестування послуг, технологій та інструментів на ринках фінансових послуг, заснованих на інноваційних технологіях, з використанням схем, засобів і технологій електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

здійснення державного регулювання у сфері електронної ідентифікації у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг;

здійснення інших повноважень, визначених законом, у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг.

4. Засвідчувальний центр під час надання електронних довірчих послуг зобов’язаний виконувати вимоги, встановлені для кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, внесених до Довірчого списку на підставі рішення засвідчувального центру.

5. Програмно-технічний комплекс засвідчувального центру, що використовується ним для надання електронних довірчих послуг, повинен відповідати вимогам, встановленим для програмно-технічних комплексів кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, внесених до Довірчого списку на підставі рішення засвідчувального центру.

6. Організаційно-методологічні, технічні та технологічні умови діяльності засвідчувального центру під час надання ним кваліфікованих електронних довірчих послуг, порядок взаємодії кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг із засвідчувальним центром у процесі надання ним кваліфікованих електронних довірчих послуг встановлюються регламентом роботи засвідчувального центру. Регламент роботи засвідчувального центру затверджується Національним банком України.

7. Національний банк України веде рахунки банків - кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, засвідчувального центру, кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, створеного Національним банком України, призначені для збереження коштів для забезпечення відшкодування шкоди, яка може бути заподіяна внаслідок неналежного виконання зобов’язань банком, який є кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром.

{Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1591-IX від 30.06.2021; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 10. {Статтю 10 виключено на підставі Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 11. Суб’єкти відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Суб’єктами відносин у сфері електронної ідентифікації є:

користувачі послуг електронної ідентифікації;

надавачі послуг електронної ідентифікації;

власники (держателі) інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем;

контролюючий орган;

Національний банк України.

2. Суб’єктами відносин у сфері електронних довірчих послуг є:

користувачі електронних довірчих послуг;

надавачі електронних довірчих послуг;

власники (держателі) інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем;

держателі публічних електронних реєстрів;

органи з оцінки відповідності;

засвідчувальний центр;

центральний засвідчувальний орган;

контролюючий орган.

{Стаття 11 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 11^-¹. Права та обов’язки користувачів послуг електронної ідентифікації

1. Користувачі послуг електронної ідентифікації мають право на:

отримання послуг електронної ідентифікації;

вільний вибір засобів електронної ідентифікації з відповідним рівнем довіри для отримання електронних послуг;

одноосібний контроль над використанням гаманця цифрової ідентифікації та своїх даних;

вільне використання результатів отриманих послуг електронної ідентифікації з урахуванням обмежень, встановлених законодавством та надавачами послуг електронної ідентифікації;

оскарження у судовому порядку дій чи бездіяльності надавачів послуг електронної ідентифікації та органів, що здійснюють державне регулювання у сфері електронної ідентифікації;

відшкодування завданої їм шкоди та захист своїх прав і законних інтересів.

2. Користувачі послуг електронної ідентифікації зобов’язані:

забезпечувати конфіденційність та неможливість несанкціонованого доступу інших осіб до засобу електронної ідентифікації;

невідкладно повідомляти надавача послуг електронної ідентифікації про підозру або факт компрометації засобу електронної ідентифікації;

надавати достовірну інформацію, необхідну для отримання послуг електронної ідентифікації;

своєчасно надавати надавачу послуг електронної ідентифікації інформацію про зміну ідентифікаційних даних, які містить засіб електронної ідентифікації;

не використовувати засіб електронної ідентифікації у разі його компрометації.

3. Захист прав користувачів послуг електронної ідентифікації, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом та Законом України "Про захист прав споживачів".

{Закон доповнено статтею 11^-¹ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 11^-². Права та обов’язки надавачів послуг електронної ідентифікації

1. Надавачі послуг електронної ідентифікації мають право:

надавати послуги електронної ідентифікації з дотриманням вимог законодавства у сфері електронної ідентифікації;

отримувати документи та/або електронні дані, необхідні для ідентифікації особи, ідентифікаційні дані якої міститимуться у засобі електронної ідентифікації;

звертатися із запитами до компетентних державних органів для перевірки та підтвердження ідентифікаційних даних особи, які міститимуться у засобі електронної ідентифікації;

проводити під час видачі засобів електронної ідентифікації перевірку інформації про осіб, яким видаються такі засоби, з використанням відомостей інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (відомостей, що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, та відомостей щодо викрадених (втрачених) документів - за зверненнями громадян), Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також інформації з інших публічних електронних реєстрів відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри", отриманих у процесі електронної взаємодії за допомогою інтегрованої системи електронної ідентифікації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

отримувати консультації від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, з питань, пов’язаних з наданням послуг електронної ідентифікації, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, Національного банку України;

звертатися до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, щодо включення схем електронної ідентифікації, які вони реалізують, до переліку схем електронної ідентифікації.

2. Якщо надання певної послуги електронної ідентифікації належить до встановлених законодавством обов’язків надавача послуг електронної ідентифікації, він не має права відмовити у наданні такої послуги з підстав, не передбачених законом.

3. Надавачі послуг електронної ідентифікації зобов’язані забезпечувати:

відповідність засобів електронної ідентифікації встановленим для них рівням довіри;

захист персональних даних користувачів послуг електронної ідентифікації відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних";

створення та функціонування свого веб-сайту; захист інформації в інформаційно-комунікаційній системі, що використовується для надання послуг електронної ідентифікації, відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації;

здійснення ідентифікації фізичних, юридичних осіб або уповноважених представників юридичних осіб під час надання послуг електронної ідентифікації; внесення ідентифікаційних даних користувача послуг електронної ідентифікації до відповідного засобу електронної ідентифікації;

вжиття відповідних організаційних і технічних заходів з управління ризиками, пов’язаними з безпекою послуг електронної ідентифікації;

інформування контролюючого органу та, в разі необхідності, органу з питань захисту персональних даних про порушення конфіденційності та/або цілісності інформації, що впливають на надання послуг електронної ідентифікації або стосуються персональних даних користувачів послуг електронної ідентифікації, без необґрунтованої затримки, не пізніше 24 годин з моменту, коли їм стало відомо про таке порушення;

інформування користувачів послуг електронної ідентифікації про порушення конфіденційності та/або цілісності інформації, що впливають на надання їм послуг електронної ідентифікації або стосуються їхніх персональних даних, без необґрунтованої затримки, не пізніше двох годин з моменту, коли їм стало відомо про таке порушення;

неможливість використання засобу електронної ідентифікації, виданого таким надавачем послуг електронної ідентифікації, якщо йому стало відомо про компрометацію відповідного засобу електронної ідентифікації;

постійне зберігання документів та електронних даних, отриманих під час реєстрації користувачів засобів електронної ідентифікації.

4. Надавачі послуг електронної ідентифікації, що мають високий або середній рівень довіри, крім обов’язків, визначених частиною третьою цієї статті, зобов’язані також забезпечувати чітке та вичерпне повідомлення будь-якій особі, яка звернулася за отриманням послуги електронної ідентифікації, про умови використання такої послуги, в тому числі про будь-які обмеження у її використанні, до укладення договору про надання послуг електронної ідентифікації.

5. Вимоги до надавачів послуг електронної ідентифікації, їхніх відокремлених пунктів реєстрації, у тому числі вимоги щодо безпеки та захисту інформації, а також порядок перевірки їх дотримання, порядок інформування контролюючого органу та користувачів послуг електронної ідентифікації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{Закон доповнено статтею 11^-² згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 12. Права та обов’язки користувачів електронних довірчих послуг

1. Користувачі електронних довірчих послуг мають право на:

отримання електронних довірчих послуг;

вільний вибір надавача електронних довірчих послуг;

оскарження у судовому порядку дій чи бездіяльності надавачів електронних довірчих послуг та органів, що здійснюють державне регулювання у сфері електронних довірчих послуг;

відшкодування завданої їм шкоди та захист своїх прав і законних інтересів;

звернення із заявою про скасування, блокування та поновлення свого сертифіката відкритого ключа;

вільне використання результатів отриманих електронних довірчих послуг з урахуванням обмежень, встановлених законодавством та надавачами електронних довірчих послуг.

{Частину першу статті 12 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

2. Користувачі електронних довірчих послуг зобов’язані:

забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа;

невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа;

надавати достовірну інформацію, необхідну для отримання електронних довірчих послуг;

своєчасно здійснювати оплату за електронні довірчі послуги, якщо така оплата передбачена договором між надавачем та користувачем електронних довірчих послуг;

своєчасно надавати надавачу електронних довірчих послуг інформацію про зміну ідентифікаційних даних, які містить сертифікат відкритого ключа;

не використовувати особистий ключ у разі його компрометації, а також у разі скасування або блокування сертифіката відкритого ключа.

3. Захист прав користувачів електронних довірчих послуг, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом та Законом України "Про захист прав споживачів".

Стаття 13. Права та обов’язки надавачів електронних довірчих послуг

1. Надавачі електронних довірчих послуг мають право:

надавати електронні довірчі послуги з дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

отримувати документи та/або електронні дані, необхідні для ідентифікації особи, ідентифікаційні дані якої міститимуться у сертифікаті відкритого ключа;

проводити під час формування та видачі кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів перевірку інформації про осіб, яким видаються такі сертифікати, з використанням відомостей інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (відомостей, що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, та відомостей щодо викрадених (втрачених) документів за зверненнями громадян), Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (відомостей щодо викрадених (втрачених) документів - за зверненнями громадян), Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також інформації з інших публічних електронних реєстрів відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри", отриманих у процесі електронної взаємодії за допомогою інтегрованої системи електронної ідентифікації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

отримувати консультації від центрального засвідчувального органу, контролюючого органу або засвідчувального центру з питань, пов’язаних з наданням електронних довірчих послуг;

звертатися до органів з оцінки відповідності для отримання документів про відповідність;

звертатися до центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру із заявами про формування кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів, їх скасування, блокування або поновлення.

2. Кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, крім прав, визначених частиною першою цієї статті, також мають право самостійно обирати в рамках кожної послуги, які саме стандарти вони будуть застосовувати для надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, з переліку стандартів, визначеного Кабінетом Міністрів України.

3. Якщо надання певної електронної довірчої послуги належить до встановлених законодавством обов’язків надавача електронних довірчих послуг, він не має права відмовити у наданні такої послуги з підстав, не передбачених законом.

4. Надавачі електронних довірчих послуг зобов’язані забезпечувати:

захист персональних даних користувачів електронних довірчих послуг відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних";

функціонування інформаційно-комунікаційної системи та програмно-технічного комплексу, що використовуються для надання електронних довірчих послуг, та захист інформації, яка обробляється в них, відповідно до вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

створення та функціонування свого веб-сайту;

впровадження, підтримання в актуальному стані та публікацію на своєму веб-сайті відомостей з реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів;

можливість цілодобового доступу до реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів та до інформації про статус сертифікатів відкритих ключів через комунікаційні мережі загального користування;

цілодобовий прийом та перевірку заяв в електронній формі підписувачів та створювачів електронних печаток про скасування, блокування та поновлення їхніх сертифікатів відкритих ключів; прийом та перевірку заяв у паперовій формі підписувачів та створювачів електронних печаток про скасування, блокування та поновлення їхніх сертифікатів відкритих ключів протягом одного робочого дня після надходження заяви та згідно з режимом роботи надавача електронних довірчих послуг;

скасування, блокування та поновлення сертифікатів відкритих ключів відповідно до вимог цього Закону;

встановлення під час формування сертифіката відкритого ключа належності відкритого ключа та відповідного йому особистого ключа підписувачу чи створювачу електронної печатки;

внесення даних підписувача чи створювача електронної печатки до відповідного сертифіката відкритого ключа;

вжиття організаційних і технічних заходів з управління ризиками, пов’язаними з безпекою електронних довірчих послуг;

інформування контролюючого органу та, в разі необхідності, органу з питань захисту персональних даних про порушення конфіденційності та/або цілісності інформації, що впливають на надання електронних довірчих послуг або стосуються персональних даних користувачів електронних довірчих послуг, без необґрунтованої затримки, не пізніше ніж протягом 24 годин з моменту, коли їм стало відомо про таке порушення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

інформування користувачів електронних довірчих послуг про порушення конфіденційності та/або цілісності інформації, що впливають на надання їм електронних довірчих послуг або стосуються їхніх персональних даних, без необґрунтованої затримки, але не пізніше двох годин з моменту, коли їм стало відомо про таке порушення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

унеможливлення використання особистого ключа підписувача або створювача електронної печатки, якщо стало відомо про компрометацію такого особистого ключа та якщо особистий ключ підписувача або створювача електронної печатки зберігається у такого надавача електронних довірчих послуг у межах надання послуги створення, перевірки та підтвердження електронного підпису чи електронної печатки;

постійне зберігання всіх виданих сертифікатів відкритих ключів;

постійне зберігання документів та електронних даних, отриманих у зв’язку з наданням електронних довірчих послуг. Перелік зазначених документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5. Кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, крім обов’язків, визначених частиною четвертою цією статті, зобов’язані також забезпечувати:

внесення коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у банку (рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, або рахунок у Національному банку України - для банків - кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, створеного Національним банком України) для забезпечення відшкодування шкоди, яка може бути завдана користувачам електронних довірчих послуг чи третім особам внаслідок неналежного виконання кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг своїх зобов’язань, або страхування відповідальності для забезпечення відшкодування такої шкоди у розмірі, визначеному частиною п’ятою статті 16 цього Закону;

відновлення розміру внеску на поточному рахунку із спеціальним режимом використання у банку (на рахунку в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів) або на рахунку у Національному банку України - для банків - кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, створеного Національним банком України, або розміру страхової суми, що встановлені частиною п’ятою статті 16 цього Закону, протягом трьох місяців у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати або в разі відшкодування збитків, завданих користувачам електронних довірчих послуг чи третім особам внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань;

використання під час надання кваліфікованих електронних довірчих послуг виключно кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів, сформованих центральним засвідчувальним органом чи засвідчувальним центром;

наймання працівників та, за потреби, виконання робіт субпідрядними організаціями, які володіють необхідними для надання електронних довірчих послуг знаннями, досвідом і кваліфікацією, та застосування адміністративних і управлінських процедур, які відповідають національним або міжнародним стандартам;

чітке та вичерпне повідомлення будь-якій особі, яка звернулася за отриманням електронної довірчої послуги, про умови використання такої послуги, у тому числі про будь-які обмеження її використання, перед укладенням договору про надання електронних довірчих послуг;

інформування контролюючого органу та центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру про намір припинити свою діяльність та про зміни у наданні кваліфікованих електронних довірчих послуг протягом 48 годин з моменту настання таких змін;

передачу центральному засвідчувальному органу, засвідчувальному центру або іншому кваліфікованому надавачу електронних довірчих послуг документованої інформації в разі припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг;

приєднання до програмного інтерфейсу інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу з метою забезпечення інтероперабельності, дослідження поточного стану, перспектив розвитку сфери електронних довірчих послуг та виконання інших повноважень, визначених статтями 7 та 7 ^-¹ цього Закону, у разі набуття таким надавачем електронних довірчих послуг статусу кваліфікованого на підставі рішення центрального засвідчувального органу.

6. Вимоги до надавачів електронних довірчих послуг (у тому числі вимоги з безпеки та захисту інформації та вимоги до працівників надавача електронних довірчих послуг) та їхніх відокремлених пунктів реєстрації, порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до надавачів електронних довірчих послуг та їхніх відокремлених пунктів реєстрації (у тому числі вимоги з безпеки та захисту інформації та вимоги до працівників надавача електронних довірчих послуг), які надають кваліфіковані електронні довірчі послуги у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг встановлюються Національним банком України.

Надавачі електронних довірчих послуг, які надають електронні довірчі послуги у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг, зобов’язані виконувати вимоги, встановлені Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

7. Перелік змін у наданні кваліфікованих електронних довірчих послуг, про які кваліфіковані надавачі зобов’язані поінформувати контролюючий орган та центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1089-IX від 16.12.2020; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Розділ III
ЕЛЕКТРОННА ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Стаття 14. Електронна ідентифікація

1. Електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації.

2. Відповідність засобів електронної ідентифікації (крім засобів, визначених абзацом першим частини третьої статті 15 цього Закону) низькому, середньому або високому рівню довіри визначається за результатами проведення процедур оцінки відповідності з урахуванням частини четвертої статті 15 цього Закону, а також відповідно до вимог Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".

3. Власники (держателі) інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем, з використанням систем яких надаються електронні довірчі послуги, здійснюються відправлення і отримання електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи публічного права, за результатами оцінки ризиків і наслідків неправомірного використання чи підміни ідентифікаційних даних користувачів послуг електронної ідентифікації використовують для здійснення автентифікації в зазначених системах засоби електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри. Власники (держателі) інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем, з використанням систем яких надаються електронні довірчі послуги, здійснюються відправлення і отримання електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи публічного права, при виборі засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри здійснюють оцінку ризиків і наслідків неправомірного використання чи підміни ідентифікаційних даних користувачів послуг електронної ідентифікації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Власники (держателі) інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем, за допомогою яких надаються електронні послуги, здійснюються відправлення і отримання електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи публічного права, що забезпечують здійснення автентифікації в зазначених системах, зобов’язані:

забезпечувати захист інформації в інформаційній чи інформаційно-комунікаційній системі відповідно до вимог законодавства;

здійснювати заходи з оцінки ризиків відповідно до законодавства;

інформувати контролюючий орган про надання електронних послуг з використанням засобів електронної ідентифікації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

інформувати контролюючий орган про встановлення факту несанкціонованого доступу до інформації під час надання електронних послуг з використанням засобів електронної ідентифікації без необґрунтованої затримки, не пізніше ніж протягом 24 годин з моменту, коли їм стало відомо про таке порушення.

{Стаття 14 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 15. Рівні довіри до засобів та схем електронної ідентифікації

1. Схеми електронної ідентифікації повинні забезпечувати низький, середній та/або високий рівні довіри до засобів електронної ідентифікації, що видаються в рамках відповідних схем електронної ідентифікації.

2. Низький, середній та високий рівні довіри до засобів електронної ідентифікації повинні відповідати таким критеріям:

низький рівень довіри до засобів електронної ідентифікації стосується засобу електронної ідентифікації в контексті схеми електронної ідентифікації, який забезпечує обмежений ступінь довіри до заявлених або стверджуваних ідентифікаційних даних особи та описується з посиланням на пов’язані з ним технічні специфікації, стандарти і процедури, включаючи технічні засоби контролю, призначенням яких є зниження ризику неправомірного використання чи підміни ідентифікаційних даних;

середній рівень довіри до засобів електронної ідентифікації стосується засобу електронної ідентифікації в контексті схеми електронної ідентифікації, який забезпечує суттєвий ступінь довіри до заявлених або стверджуваних ідентифікаційних даних особи та описується з посиланням на пов’язані з ним технічні специфікації, стандарти і процедури, включаючи технічні засоби контролю, призначенням яких є істотне зниження ризику неправомірного використання чи підміни ідентифікаційних даних;

високий рівень довіри до засобів електронної ідентифікації стосується засобу електронної ідентифікації в контексті схеми електронної ідентифікації, який забезпечує вищий ступінь довіри до заявлених або стверджуваних ідентифікаційних даних особи, ніж засіб електронної ідентифікації з середнім рівнем довіри, та описується з посиланням на пов’язані з ним технічні специфікації, стандарти і процедури, включаючи технічні засоби контролю, призначенням яких є запобігання неправомірному використанню чи підміні ідентифікаційних даних.

3. Використання кваліфікованих електронних підписів та печаток забезпечує високий рівень довіри до засобів електронної ідентифікації, з використанням яких створюються такі електронні підписи та печатки, а також до схем електронної ідентифікації, в рамках яких видаються відповідні засоби електронної ідентифікації.

Використання удосконалених електронних підписів та печаток, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів, забезпечує середній рівень довіри до засобів електронної ідентифікації, з використанням яких створюються такі електронні підписи та печатки, а також до схем електронної ідентифікації, в рамках яких видаються відповідні засоби електронної ідентифікації.

4. Технічний регламент щодо вимог до засобів електронної ідентифікації в контексті схеми електронної ідентифікації та процедури, що застосовуються для визначення рівня довіри до засобів електронної ідентифікації, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

{Стаття 15 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 15^-¹. Гаманці з цифровою ідентифікацією

1. Гаманці з цифровою ідентифікацією повинні випускатися згідно із схемою електронної ідентифікації відповідно до вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України.

2. Підтвердження відповідності гаманців з цифровою ідентифікацією встановленим вимогам здійснюється органом з оцінки відповідності, акредитованим відповідно до законодавства у сфері акредитації, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, надає адміністративні послуги із включення гаманців з цифровою ідентифікацією до переліку схем електронної ідентифікації, гаманців з цифровою ідентифікацією, внесення змін до такого переліку.

4. Результати отримання та використання гаманців з цифровою ідентифікацією повинні визнаватися усіма користувачами таких послуг, іншими фізичними та юридичними особами.

5. Якщо гаманець з цифровою ідентифікацією використовується для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, то він повинен відповідати вимогам до засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

{Розділ III доповнено статтею 15^-¹ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 15^-². Перелік схем електронної ідентифікації

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, безоплатно надає адміністративні послуги із включення схеми електронної ідентифікації до переліку схем електронної ідентифікації, гаманців з цифровою ідентифікацією, внесення змін до такого переліку.

Порядок ведення переліку схем електронної ідентифікації, гаманців з цифровою ідентифікацією затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для отримання адміністративних послуг із включення схеми електронної ідентифікації до переліку схем електронної ідентифікації, внесення змін до такого переліку заявники подають документи у паперовій або електронній формі, у тому числі з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації.

2. Надавачі послуг електронної ідентифікації для включення схем електронної ідентифікації, які вони реалізують, до переліку схем електронної ідентифікації подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, такі документи:

1) заяву про включення схеми електронної ідентифікації до переліку схем електронної ідентифікації згідно з формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

2) документ, що дає змогу однозначно ідентифікувати фізичну особу - підприємця або представника юридичної особи, яка є надавачем послуг електронної ідентифікації (якщо документи подаються у паперовій формі);

3) опис відповідної схеми електронної ідентифікації згідно з формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

4) документ про оцінку відповідності щодо відповідності засобів електронної ідентифікації, що видаються в рамках відповідної схеми електронної ідентифікації, низькому, середньому або високому рівню довіри;

5) відомості про відокремлені пункти реєстрації (якщо послуги електронної ідентифікації згідно з відповідною схемою електронної ідентифікації будуть надаватися через відокремлені пункти реєстрації).

Документ, визначений пунктом 4 цієї частини, не подається кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг. Документи, визначені пунктом 5 цієї частини, не подаються кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг у разі, якщо інформація в таких документах не відрізняється від інформації, що подавалася для включення відомостей про таких кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг до Довірчого списку.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, за результатами розгляду поданих документів протягом 15 робочих днів з дня реєстрації заяви про включення схеми електронної ідентифікації до переліку схем електронної ідентифікації приймає рішення про включення схеми електронної ідентифікації до переліку схем електронної ідентифікації або надсилає заявнику вмотивовану відмову.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, приймає рішення про відмову у включенні схеми електронної ідентифікації до переліку схем електронної ідентифікації у сфері електронного урядування у разі:

подання не в повному обсязі документів, передбачених частиною другою цієї статті, або порушення встановлених вимог до поданих документів;

виявлення в документах, що подаються для включення схеми електронної ідентифікації до переліку схем електронної ідентифікації, недостовірних відомостей, пошкоджень, які не дають змоги однозначно тлумачити зміст, виправлень або дописок.

5. У разі зміни відомостей, які подавалися надавачем послуг електронної ідентифікації для включення схеми електронної ідентифікації, яку він реалізує та яка міститься в переліку схем електронної ідентифікації, до переліку схем електронної ідентифікації, надавач послуг електронної ідентифікації зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня настання такої зміни подати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, заяву про внесення змін до переліку схем електронної ідентифікації разом з документами, що підтверджують відповідні зміни.

У разі порушення строку подання документів для внесення змін до переліку схем електронної ідентифікації надавачу послуг електронної ідентифікації забороняється надавати послуги електронної ідентифікації згідно із схемою (схемами) електронної ідентифікації, включеною (включеними) до переліку схем електронної ідентифікації, до внесення відповідних змін до цього переліку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, протягом п’яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін до переліку схем електронної ідентифікації зобов’язаний внести відповідні зміни до такого переліку або надати вмотивовану відмову. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, надає вмотивовану відмову у внесенні змін до переліку схем електронної ідентифікації в разі:

неподання документів, що є підставою для внесення відповідних змін до переліку схем електронної ідентифікації або порушення встановлених вимог до поданих документів;

виявлення в заяві та/або документах, що подаються для внесення змін до переліку схем електронної ідентифікації, недостовірних відомостей, пошкоджень, які не дають змоги однозначно тлумачити зміст, виправлень або дописок.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, вносить до переліку схем електронної ідентифікації інформацію про припинення функціонування схеми електронної ідентифікації у разі:

отримання заяви надавача послуг електронної ідентифікації про припинення функціонування схеми електронної ідентифікації, яку він реалізує;

отримання подання контролюючого органу про припинення функціонування схеми електронної ідентифікації за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері електронної ідентифікації;

отримання інформації або документа, що підтверджує: державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи припинення юридичної особи, яка є надавачем послуг електронної ідентифікації; смерть фізичної особи - підприємця, яка є надавачем послуг електронної ідентифікації;

набрання законної сили рішенням суду про припинення функціонування схеми електронної ідентифікації, оголошення фізичної особи - підприємця, яка є надавачем послуг електронної ідентифікації, померлою, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, обмеження її цивільної дієздатності, визнання надавача послуг електронної ідентифікації банкрутом.

Рішення про припинення функціонування схеми електронної ідентифікації приймається протягом п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви, подання чи підтвердного документа.

7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, зобов’язаний оприлюднити рішення про припинення функціонування схеми електронної ідентифікації не пізніше наступного робочого дня після його прийняття шляхом:

розміщення відповідної інформації на своєму офіційному веб-сайті;

надсилання надавачу послуг електронної ідентифікації повідомлення про прийняття рішення із зазначенням підстави його прийняття.

{Розділ III доповнено статтею 15^-² згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 15^-³. Інтегрована система електронної ідентифікації

1. Інтегрована система електронної ідентифікації - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для технологічного забезпечення зручної, доступної та безпечної електронної ідентифікації та автентифікації її користувачів, сумісності та інтеграції схем електронної ідентифікації, їх взаємодії з інформаційними та інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, забезпечення захисту інформації та персональних даних з використанням єдиних вимог, форматів, протоколів та класифікаторів, а також задоволення інших потреб, визначених законодавством.

2. Власником інтегрованої системи електронної ідентифікації є держава.

Держателем інтегрованої системи електронної ідентифікації є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Технічним адміністратором інтегрованої системи електронної ідентифікації є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

3. Положення про інтегровану систему електронної ідентифікації затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Приєднання інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем до інтегрованої системи електронної ідентифікації здійснюється на підставі договору, укладеного з технічним адміністратором цієї системи.

За приєднання інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем (крім тих, які використовуються для надання послуг електронної ідентифікації та надання кваліфікованих електронних довірчих послуг) до інтегрованої системи електронної ідентифікації та використання ресурсів інтегрованої системи електронної ідентифікації особами, які надають послуги (крім послуг електронної ідентифікації та надання кваліфікованих електронних довірчих послуг), справляється плата у розмірах, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Від плати за приєднання до інтегрованої системи електронної ідентифікації та використання її ресурсів звільняються органи державної влади, Національний банк України, Служба безпеки України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Центральна виборча комісія України та інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також Офіс Президента України, Рада національної безпеки і оборони України, Апарат Верховної Ради України, Секретаріат Кабінету Міністрів України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Офіс Генерального прокурора, Генеральний штаб Збройних Сил України, головний орган військового управління Національної гвардії України, Державний центр зайнятості, Фонд соціального страхування, державні установи та заклади.

5. Обробка персональних даних засобами інтегрованої системи електронної ідентифікації здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних".

6. Автентифікація в інформаційних та інформаційно-комунікаційних системах, за допомогою яких надаються електронні послуги, здійснюються відправлення та отримання електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, здійснюється з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації.

Ця вимога не застосовується до інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем, які з метою надання електронних послуг, відправлення та отримання електронних даних використовують схеми електронної ідентифікації, сумісність або інтеграцію яких не забезпечено інтегрованою системою електронної ідентифікації.

{Розділ III доповнено статтею 15^-³ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 15^-⁴. Ініціативи щодо тестування інноваційних схем, засобів і технологій електронної ідентифікації

1. Кабінет Міністрів України може приймати рішення про реалізацію ініціатив щодо тестування інноваційних схем, засобів і технологій електронної ідентифікації.

2. Реалізація ініціатив щодо тестування інноваційних схем, засобів і технологій електронної ідентифікації може передбачати прийняття Кабінетом Міністрів України рішень з питань, пов’язаних з електронною ідентифікацією.

Рішення Кабінету Міністрів України про реалізацію ініціативи щодо тестування інноваційних схем, засобів і технологій електронної ідентифікації повинно визначати строки проведення експерименту, його учасників, орган виконавчої влади, відповідальний за контроль за проведенням експерименту, опис контрольованого середовища, в якому проводиться тестування, та експериментальні положення законодавства у сфері електронної ідентифікації, які будуть застосовуватися для регулювання відносин, пов’язаних з реалізацією відповідних ініціатив.

3. Строк реалізації ініціативи щодо тестування інноваційних схем, засобів і технологій електронної ідентифікації не може перевищувати два роки. За рішенням Кабінету Міністрів України реалізація ініціативи може бути продовжена на строк, необхідний для надання нормам, обмеженим сферою і строком реалізації відповідної ініціативи, загального та постійного характеру, але не більше ніж на два роки.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, спільно із заінтересованими органами виконавчої влади, іншими державними органами розробляє проекти рішень Кабінету Міністрів України про реалізацію ініціатив щодо тестування інноваційних схем, засобів і технологій електронної ідентифікації та у встановленому порядку вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері електронної ідентифікації за результатами оцінювання результатів таких ініціатив.

{Розділ III доповнено статтею 15^-⁴ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Розділ IV
ЕЛЕКТРОННІ ДОВІРЧІ ПОСЛУГИ

Стаття 16. Вимоги до електронних довірчих послуг

1. Електронні довірчі послуги надаються, як правило, на договірних засадах надавачами електронних довірчих послуг.

2. До складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов’язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

3. До кваліфікованих електронних довірчих послуг належать: створення, перевірка та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження кваліфікованої електронної позначки часу; кваліфікована електронна довірча послуга реєстрованої електронної доставки; зберігання кваліфікованих електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов’язаних з цими послугами. Кожна послуга, що належить до переліку кваліфікованих електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності виключно кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром та центральним засвідчувальним органом.

4. У разі якщо це практично можливо, електронні довірчі послуги та апаратно-програмні пристрої і програмне забезпечення, що використовуються для надання електронних довірчих послуг і призначені для кінцевих користувачів таких послуг, повинні бути доступними для осіб з інвалідністю.

5. Діяльність з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг здійснюється за умови внесення коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у банку (рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, або рахунок у Національному банку України - для банків - кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, створеного Національним банком України) для забезпечення відшкодування шкоди, яка може бути завдана користувачам електронних довірчих послуг чи третім особам внаслідок неналежного виконання кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг своїх зобов’язань, або страхування відповідальності для забезпечення відшкодування такої шкоди. Розмір внеску на поточному рахунку із спеціальним режимом використання у банку (рахунку в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів) або страхової суми не може становити менше 1 тисячі розмірів мінімальної заробітної плати.

6. Розподіл ризиків збитків, що можуть бути заподіяні користувачам електронних довірчих послуг та третім особам фізичними або юридичними особами, не внесеними центральним засвідчувальним органом до Довірчого списку, визначається суб’єктами відносин на договірних засадах.

{Стаття 16 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 17. Використання електронних довірчих послуг

1. Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання електронних даних за участю третіх осіб, може здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без їх використання.

2. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи публічного права та їх посадові особи використовують кваліфіковані електронні підписи та печатки, а також електронні підписи та печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів.

Президент України, народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники, заступники керівників, посадові особи державних органів, інших юридичних осіб публічного права, а також державні реєстратори, нотаріуси та інші суб’єкти, уповноважені державою на здійснення функцій державного реєстратора, для вчинення реєстраційних та інших дій, якщо зазначені особи використовують електронний підпис для реалізації повноважень, пов’язаних із набуттям, зміною чи припиненням прав та/або обов’язків фізичних і юридичних осіб відповідно до закону, використовують виключно кваліфіковані електронні підписи.

Законом може встановлюватися обов’язковість використання кваліфікованих електронних довірчих послуг в інших сферах суспільних відносин.

3. Порядок використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях державної форми власності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Нотаріальні дії з використанням кваліфікованого електронного підпису чи печатки або інших засобів електронної ідентифікації вчиняються в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері нотаріату.

5. Здійснення правосуддя з використанням кваліфікованого електронного підпису чи печатки або інших засобів електронної ідентифікації вчиняється в порядку, встановленому законом.

6. Правочини, що підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації у випадках, встановлених законом, вчиняються в електронній формі виключно із застосуванням кваліфікованих електронних довірчих послуг.

7. Юридична сила та допустимість електронного підпису чи печатки як доказу не можуть бути заперечені виключно на тій підставі, що вони мають електронну форму або не відповідають вимогам до кваліфікованих електронних підписів чи печаток.

Юридична сила та допустимість електронної позначки часу як доказу не можуть бути заперечені виключно на тій підставі, що вона має електронну форму або не відповідає вимогам до кваліфікованих електронних позначок часу.

Юридична сила та допустимість електронних даних, відправлених та отриманих з використанням електронної довірчої послуги реєстрованої електронної доставки, як доказу не можуть бути заперечені виключно на тій підставі, що вони мають електронну форму або не відповідають вимогам до кваліфікованої електронної довірчої послуги реєстрованої електронної доставки.

8. Результати надання електронних довірчих послуг, що відповідають вимогам цього Закону, повинні визнаватися усіма користувачами таких послуг, іншими фізичними та юридичними особами.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності зобов’язані забезпечити використання результатів надання кваліфікованих електронних довірчих послуг від усіх кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

{Стаття 17 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 17^-¹. Вимоги до удосконалених електронних підписів та печаток

1. Удосконалений електронний підпис чи печатка повинні відповідати таким вимогам:

бути однозначно пов’язаним (пов’язаною) з підписувачем або створювачем електронної печатки;

надавати можливість ідентифікувати підписувача або створювача електронної печатки;

створюватися з використанням особистого ключа, який підписувач або створювач електронної печатки може з високим рівнем достовірності використовувати під власним одноосібним контролем;

бути пов’язаним (пов’язаною) з електронними даними, на які накладено удосконалений електронний підпис чи печатку, таким чином, щоб будь-яка наступна зміна таких даних могла бути виявлена.

2. Кабінет Міністрів України встановлює вимоги до форматів удосконалених електронних підписів та печаток, які використовуються для надання електронних публічних послуг.

3. Кабінет Міністрів України встановлює вимоги до створення та перевірки удосконалених електронних підписів, що базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів.

4. Національний банк України має право встановлювати вимоги до форматів удосконалених електронних підписів та печаток, що використовуються у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг.

{Закон доповнено статтею 17^-¹ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 18. Кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки

1. Кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та включає:

надання користувачам електронних довірчих послуг засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки для генерації пар ключів та/або створення кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

надання підписувачам та/або створювачам електронної печатки права використання засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, розміщених у кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, який здійснює генерацію та/або управління парою ключів від імені підписувача чи створювача електронної печатки;

технічну підтримку та обслуговування наданих засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

2. У процесі підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки дійсність таких підпису чи печатки підтверджується, за умови:

використання для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 23 цього Закону;

видачі кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та його чинності на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки; відповідності значення відкритого ключа його значенню, яке міститься в кваліфікованому сертифікаті електронного підпису чи печатки;

правильного внесення унікального набору даних, які визначають підписувача чи створювача електронної печатки, до кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки;

зазначення у кваліфікованому сертифікаті електронного підпису про використання в ньому псевдоніма (у разі його використання особою на момент створення кваліфікованого електронного підпису);

підтвердження того, що особистий ключ, який використовувався для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

відсутності порушення цілісності електронних даних, з якими пов’язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка;

дотримання вимог, встановлених частиною першою статті 17^-¹ цього Закону, на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Під час надання кваліфікованої електронної довірчої послуги створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки використовується Довірчий список для перевірки статусу кваліфікованої електронної довірчої послуги, яку надає такий кваліфікований надавач електронних довірчих послуг.

3. Інформаційна та інформаційно-комунікаційна системи, що використовуються для підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки, повинні надавати користувачу правильний результат процесу підтвердження та давати йому можливість виявляти будь-які проблеми, пов’язані з безпекою.

4. Кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається лише кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які:

забезпечують підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки згідно з вимогами, встановленими частиною другою цієї статті;

надають можливість будь-яким особам отримувати результат процесу підтвердження із застосуванням щонайменше удосконаленого електронного підпису чи удосконаленої електронної печатки кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг автоматизованим способом.

5. Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

6. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

7. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов’язана.

8. Вимоги до надання кваліфікованої електронної довірчої послуги створення, перевірки та підтвердження кваліфікованих електронних підписів чи печаток, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

9. Видача та обіг засобів електронної ідентифікації з функціями кваліфікованого електронного підпису як документів, що посвідчують особу, регулюються законодавством.

Вимоги до кваліфікованих електронних довірчих послуг, що надаються з використанням засобів електронної ідентифікації з функціями кваліфікованого електронного підпису, як документів, що посвідчують особу, встановлюються цим Законом та іншими актами законодавства.

{Стаття 18 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 19. Засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки

1. Засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки за допомогою відповідних технічних та процедурних засобів повинні забезпечувати:

надійний рівень конфіденційності особистих ключів під час їх генерації, зберігання та створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

належний рівень унікальності пари ключів, які вони генерують;

надійний рівень неможливості обчислення значення особистого ключа на основі відкритої інформації та надійний захист кваліфікованого електронного підпису чи печатки від підроблення шляхом використання наявних на даний момент технологій;

можливість надійного захисту підписувачем чи створювачем (уповноваженим представником створювача) електронної печатки особистого ключа від використання іншими особами.

2. Засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки не повинні змінювати електронні дані, з якими пов’язаний такий підпис чи печатка, або перешкоджати доступу підписувача чи створювача (уповноваженого представника створювача) електронної печатки до таких електронних даних перед накладанням на них кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

3. Генерацію та/або управління парою ключів від імені підписувача чи створювача електронної печатки може здійснювати виключно кваліфікований надавач електронних довірчих послуг.

4. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг, який здійснює управління парою ключів від імені підписувача чи створювача електронної печатки, може здійснювати резервне копіювання особистого ключа підписувача чи створювача електронної печатки з метою його зберігання, за умови дотримання вимоги абзацу п’ятого частини першої статті 19 цього Закону, а також таких вимог:

рівень безпеки резервної копії особистого ключа повинен відповідати рівню безпеки оригінального особистого ключа;

кількість резервних копій не повинна перевищувати мінімальне значення, необхідне для забезпечення безперервності надання послуги.

5. Відповідність засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки вимогам, встановленим частинами першою - четвертою цієї статті, підтверджується документами про відповідність, виданими за результатами сертифікації таких засобів відповідно до Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".

Презумпцією відповідності виконання вимог, встановлених частинами першою - четвертою цієї статті, є реалізація вимог стандартів, у тому числі щодо забезпечення сумісності, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

6. Органи з оцінки відповідності, акредитовані на проведення сертифікації засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, формують, підтримують в актуальному стані та публікують на своїх офіційних веб-сайтах переліки сертифікованих ними засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а також надають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, переліки сертифікованих ними засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, формує, підтримує в актуальному стані та публікує на своєму офіційному веб-сайті перелік всіх засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, сертифікованих органами з оцінки відповідності, акредитованими на проведення сертифікації засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Вимоги до переліків сертифікованих засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

{Стаття 19 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 20. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки

1. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки включає:

створення умов для генерації пари ключів особисто підписувачем чи створювачем (уповноваженим представником створювача) електронної печатки за допомогою засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

формування кваліфікованих сертифікатів електронного підпису чи печатки, що відповідають вимогам цього Закону, та видачу їх користувачу електронної довірчої послуги;

скасування, блокування та поновлення кваліфікованих сертифікатів електронного підпису чи печатки у випадках, передбачених цим Законом;

перевірку та підтвердження чинності кваліфікованих сертифікатів електронного підпису чи печатки шляхом надання третім особам інформації про їхній статус та відповідність вимогам цього Закону;

надання доступу до сформованих кваліфікованих сертифікатів електронних підписів та печаток шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, за умови згоди підписувача чи створювача електронної печатки на публікацію кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки.

2. Формування та видача кваліфікованих сертифікатів електронного підпису чи печатки, що не відповідають вимогам цього Закону, забороняються.

Формування та видача кваліфікованих сертифікатів відкритого ключа іншого призначення, ніж для автентифікації веб-сайту, створення електронного підпису та електронної печатки, здійснюються відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених Кабінетом Міністрів України.

{Частина друга статті 20 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

3. Вимоги до надання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{Частина третя статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

4. Особливості надання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката шифрування встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

{Статтю 20 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 21. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту

1. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту включає:

формування кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту, що відповідає вимогам цього Закону, та передачу його користувачу електронної довірчої послуги;

створення умов для генерації пари ключів особисто користувачем цієї електронної довірчої послуги за допомогою засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

скасування, блокування та поновлення кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту у випадках, передбачених цим Законом;

перевірку та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту шляхом надання третім особам інформації про його статус та відповідність вимогам цього Закону;

надання доступу до кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту шляхом розміщення його на офіційному веб-сайті кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, за умови згоди особи, ідентифікаційні дані якої міститимуться у кваліфікованому сертифікаті автентифікації веб-сайту, на публікацію кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту.

2. Вимоги до надання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 22. Ідентифікація особи під час формування та видачі кваліфікованого сертифіката відкритого ключа

1. Формування та видача кваліфікованого сертифіката відкритого ключа без ідентифікації особи, ідентифікаційні дані якої міститимуться у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, не допускаються.

Ідентифікація особи здійснюється кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг (його відокремленим пунктом реєстрації) шляхом перевірки та підтвердження належності фізичній чи юридичній особі, яка звернулася за отриманням послуги формування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, ідентифікаційних даних особи, отриманих кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг (його відокремленим пунктом реєстрації).

{Частину першу статті 22 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

2. Ідентифікація особи, яка звернулася за отриманням послуги формування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, здійснюється в один із таких способів:

1) за особистої присутності фізичної особи, фізичної особи - підприємця чи уповноваженого представника юридичної особи - за результатами перевірки відомостей (даних) про особу, отриманими у встановленому законодавством порядку з Єдиного державного демографічного реєстру, за паспортом громадянина України або іншими документами, виданими відповідно до законодавства про Єдиний державний демографічний реєстр та про документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи;

2) віддалено (без особистої присутності особи), з одночасним використанням засобу електронної ідентифікації, що має високий або середній рівень довіри, раніше виданого фізичній особі, фізичній особі - підприємцю чи уповноваженому представнику юридичної особи за особистої присутності, та багатофакторної автентифікації;

3) за ідентифікаційними даними особи, що містяться у кваліфікованому сертифікаті електронного підпису чи печатки, раніше сформованого (сформованої) та виданого (виданої) згідно з пунктом 1 або 2 цієї частини, за умови чинності такого сертифіката;

4) з використанням інших способів ідентифікації, визначених законом, надійність яких є еквівалентною особистій присутності та підтверджена органом з оцінки відповідності.

{Частина друга статті 22 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

{Частину третю статті 22 виключено на підставі Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

4. У разі відсутності в іноземців та осіб без громадянства документів, виданих відповідно до законодавства про Єдиний державний демографічний реєстр та про документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, їх ідентифікація у спосіб, визначений пунктом 1 частини другої цієї статті, здійснюється за легалізованим належним чином паспортним документом іноземця або документом, що посвідчує особу без громадянства.

{Частина четверта статті 22 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

5. Під час перевірки цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи (з метою формування кваліфікованого сертифіката електронної печатки або автентифікації веб-сайту) чи фізичної особи - підприємця (з метою формування кваліфікованого сертифіката електронної печатки) кваліфікований надавач електронних довірчих послуг зобов’язаний використовувати інформацію про юридичну особу чи фізичну особу - підприємця, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або в торговельному, банківському чи судовому реєстрі, який ведеться країною резидентства іноземної юридичної особи, а також пересвідчитися, що обсяг цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи чи фізичної особи - підприємця є достатнім для формування та видачі кваліфікованого сертифіката відкритого ключа або автентифікації веб-сайту. Порядок проведення перевірки, передбаченої цією частиною, визначається Кабінетом Міністрів України.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності міжнародних організацій, відомості про яких не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або торговельного, банківського чи судового реєстру, що ведеться іноземною державою, за місцезнаходженням штаб-квартири міжнародної організації здійснюється з використанням інформації з міжнародного договору або іншого офіційного документа, на підставі якого створена та/або діє міжнародна організація.

{Частина п'ята статті 22 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

6. Уповноважений представник юридичної особи або фізичної особи - підприємця підписує документи, необхідні для формування та видачі кваліфікованого сертифіката відкритого ключа працівнику юридичної особи або фізичної особи - підприємця. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг під час формування та видачі кваліфікованого сертифіката відкритого ключа працівнику юридичної особи або фізичної особи - підприємця здійснює ідентифікацію працівника, а також ідентифікацію особи уповноваженого представника юридичної особи або фізичної особи - підприємця відповідно до вимог цієї статті та перевіряє обсяг його повноважень за документом, що визначає повноваження уповноваженого представника юридичної особи або фізичної особи - підприємця, чи з використанням інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або в торговельному, банківському чи судовому реєстрі, який ведеться країною резидентства іноземної юридичної особи.

{Абзац перший частини шостої статті 22 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, кваліфікованому надавачу електронних довірчих послуг подається документ, у якому визначено повноваження відповідного органу та розподіл обов’язків між його членами.

Стаття 23. Кваліфіковані сертифікати відкритих ключів

1. Під час надання кваліфікованих електронних довірчих послуг використовуються кваліфіковані сертифікати електронного підпису, кваліфіковані сертифікати електронної печатки та кваліфіковані сертифікати автентифікації веб-сайту (далі - кваліфіковані сертифікати відкритих ключів).

2. Кваліфіковані сертифікати відкритих ключів обов’язково повинні містити:

1) позначку (у формі, придатній для автоматизованої обробки) про те, що сертифікат відкритого ключа виданий як кваліфікований сертифікат відкритого ключа;

2) позначку, що сертифікат відкритого ключа виданий в Україні;

3) ідентифікаційні дані, які однозначно визначають кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, засвідчувальний центр або центральний засвідчувальний орган, який видав кваліфікований сертифікат відкритого ключа (далі - суб’єкт, який видав сертифікат), у тому числі обов’язково:

для юридичної особи - найменування та код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

для фізичної особи - підприємця - прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку або інформацію в паспорті громадянина України про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта);

4) ідентифікаційні дані, які однозначно визначають користувача електронних довірчих послуг, у тому числі обов’язково:

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) чи псевдонім (із зазначенням про використання особою псевдоніма) підписувача та унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку або інформацію в паспорті громадянина України про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), або номер паспортного документа іноземця чи особи без громадянства;

найменування або прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) створювача електронної печатки та код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (код/номер з торговельного, банківського чи судового реєстру, що ведеться країною резидентства іноземної юридичної особи, код/номер з реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи), крім міжнародних організацій, відомості про яких не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або торговельного, банківського чи судового реєстру, що ведеться іноземною державою, за місцезнаходженням штаб-квартири міжнародної організації, або унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку або інформацію в паспорті громадянина України про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта);

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) чи псевдонім (із зазначенням про використання особою псевдоніма) фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій видано кваліфікований сертифікат автентифікації веб-сайту, та унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку або інформацію в паспорті громадянина України про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), або номер паспортного документа іноземця чи особи без громадянства та найменування уповноваженого органу іноземної держави або статутної організації ООН, яка видала такий паспортний документ, або код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (код/номер з торговельного, банківського чи судового реєстру, що ведеться країною резидентства іноземної юридичної особи, код/номер з реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи), крім міжнародних організацій, відомості про яких не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або торговельного, банківського чи судового реєстру, що ведеться іноземною державою, за місцезнаходженням штаб-квартири міжнародної організації;

5) назву держави та населеного пункту, інформація про які міститься у відомостях про місце проживання (перебування) фізичної особи, якій видано кваліфікований сертифікат автентифікації веб-сайту, або у відомостях про місцезнаходження юридичної особи, якій видано кваліфікований сертифікат автентифікації веб-сайту;

6) значення відкритого ключа, який відповідає особистому ключу;

7) відомості про початок та закінчення строку дії кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;

8) серійний номер кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, унікальний для суб’єкта, який видав сертифікат;

9) кваліфікований електронний підпис або кваліфіковану електронну печатку, створені суб’єктом, який видав сертифікат;

10) відомості про місце розміщення в безоплатному доступі кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи електронної печатки, з використанням якого перевіряється удосконалений електронний підпис чи печатка, передбачені пунктом 9 цієї частини;

11) відомості про місце надання послуги перевірки статусу відповідного кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;

12) зазначення про те, що особистий ключ, пов’язаний з відкритим ключем, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки, - у формі, придатній для автоматизованої обробки;

13) ім’я (імена) домену, що належить фізичній або юридичній особі, якій видано кваліфікований сертифікат автентифікації веб-сайту.

3. Перелік обов’язкових вимог до кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів, визначений частиною другою цієї статті, є вичерпним.

4. Кваліфіковані сертифікати електронного підпису чи печатки можуть містити відомості про обмеження використання кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

5. Кваліфіковані сертифікати відкритих ключів можуть містити інші необов’язкові додаткові спеціальні атрибути, визначені у стандартах для кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів. Такі атрибути не повинні впливати на інтероперабельність і визнання кваліфікованих електронних підписів чи печаток.

6. Порядок перевірки дотримання обов’язкових вимог до кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів затверджується Кабінетом Міністрів України.

7. Правочин, вчинений в електронній формі, може бути визнаний судом недійсним у разі, якщо під час його вчинення використовувався кваліфікований електронний підпис чи печатка, кваліфікований сертифікат якого (якої) не містить відомостей, передбачених частиною другою цієї статті, або містить недостовірні відомості.

{Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 24. Чинність кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів

1. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа вважається чинним у разі, якщо на момент перевірки чинності:

строк дії, зазначений у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, не закінчився;

суб’єктом, який видав сертифікат, статус кваліфікованого сертифіката відкритого ключа не змінено на скасований або блокований з підстав, визначених цим Законом;

за попередніми двома ознаками був чинним кваліфікований сертифікат відкритого ключа суб’єкта, який видав сертифікат.

2. Суб’єкти, які видають сертифікати відкритих ключів, не повинні видавати кваліфіковані сертифікати відкритих ключів із строком дії, що перевищує строк дії їх власних кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів.

3. Інформація про статус кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів надається суб’єктами, які видали сертифікати, засобами їх інформаційно-комунікаційної системи цілодобово.

{Частина третя статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1089-IX від 16.12.2020, № 2801-IX від 01.12.2022}

4. Доступ до кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів надається суб’єктом, який видав сертифікат, з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

{Частина четверта статті 24 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 25. Скасування, блокування та поновлення кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів

1. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа скасовується суб’єктом, який видав сертифікат, протягом двох годин у разі:

1) подання користувачем електронних довірчих послуг заяви про скасування виданого йому кваліфікованого сертифіката відкритого ключа в будь-який спосіб, що забезпечує підтвердження особи користувача;

подання заяви про скасування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа електронного підпису працівника юридичної особи чи фізичної особи - підприємця за підписом уповноваженої особи відповідної юридичної особи чи фізичної особи - підприємця;

2) надходження до суб’єкта, який видав сертифікат, інформації, що підтверджує:

смерть фізичної особи, яка є підписувачем чи якій видано кваліфікований сертифікат автентифікації веб-сайту, або фізичної особи - підприємця, яка є створювачем електронної печатки;

державну реєстрацію припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, яка є створювачем електронної печатки;

зміну ідентифікаційних даних користувача електронних довірчих послуг, які містяться у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;

надання користувачем електронних довірчих послуг недостовірних ідентифікаційних даних під час формування його кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;

факт компрометації особистого ключа користувача електронних довірчих послуг, виявлений користувачем самостійно або контролюючим органом під час здійснення заходів державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

набрання законної сили рішенням суду про скасування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, оголошення фізичної особи, яка є підписувачем чи якій видано кваліфікований сертифікат автентифікації веб-сайту, або фізичної особи - підприємця, яка є створювачем електронної печатки, померлою, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, обмеження її цивільної дієздатності, визнання користувача електронних довірчих послуг банкрутом.

2. Центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр не пізніше ніж протягом 24 годин зобов’язаний повідомити кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг про компрометацію особистого ключа центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру у разі:

підтвердження факту компрометації особистого ключа центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру, виявленого ним самостійно або контролюючим органом під час здійснення заходів державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

набрання законної сили рішенням суду про компрометацію самопідписаного сертифіката електронної печатки центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру.

Центральний засвідчувальний орган встановлює у Довірчому списку статус "скасований" для:

кваліфікованої електронної довірчої послуги, надання якої здійснювалося з використанням особистого ключа центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру, який зазнав компрометації;

всіх кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, сертифікати яких були сформовані з використанням особистого ключа центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру, який зазнав компрометації.

3. У разі подання повідомлення про прийняття кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг рішення про припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр на основі відповідного рішення скасовує кваліфікований сертифікат відкритого ключа, виданий такому надавачу відповідно до цього Закону.

4. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа втрачає чинність з моменту зміни суб’єктом, який видав сертифікат, статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа на "скасований".

5. Скасований кваліфікований сертифікат відкритого ключа поновленню не підлягає.

6. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа не пізніше ніж протягом двох годин блокується суб’єктом, який видав сертифікат, у разі:

подання користувачем електронних довірчих послуг заяви про блокування виданого йому кваліфікованого сертифіката відкритого ключа в будь-який спосіб, що забезпечує підтвердження особи користувача;

подання заяви про блокування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа електронного підпису працівника юридичної особи чи фізичної особи - підприємця за підписом уповноваженої особи відповідної юридичної особи чи фізичної особи - підприємця;

повідомлення користувачем електронних довірчих послуг або контролюючим органом про підозру в компрометації особистого ключа користувача електронних довірчих послуг;

набрання законної сили рішенням суду про блокування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;

порушення користувачем електронних довірчих послуг істотних умов договору про надання кваліфікованих електронних довірчих послуг.

7. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг блокується суб’єктом, який видав сертифікат, також у разі прийняття контролюючим органом рішення про блокування відповідного кваліфікованого сертифіката відкритого ключа за результатами здійснення заходів державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг відповідно до цього Закону.

8. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа вважається заблокованим з моменту зміни суб’єктом, який видав сертифікат, статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа на "заблокований".

9. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа, статус якого змінено на "заблокований", у період блокування є нечинним та не використовується.

10. Заблокований кваліфікований сертифікат відкритого ключа не пізніше ніж протягом двох годин поновлюється суб’єктом, який видав сертифікат, у разі:

подання користувачем електронних довірчих послуг заяви про поновлення його заблокованого кваліфікованого сертифіката відкритого ключа в будь-який спосіб, що забезпечує підтвердження особи користувача (якщо блокування здійснено на підставі заяви про блокування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа);

подання заяви про поновлення кваліфікованого сертифіката відкритого ключа електронного підпису працівника юридичної особи чи фізичної особи - підприємця за підписом уповноваженої особи відповідної юридичної особи чи фізичної особи - підприємця;

повідомлення про встановлення недостовірності інформації щодо факту компрометації особистого ключа користувачем електронних довірчих послуг або контролюючим органом, який раніше повідомив про таку підозру;

надходження до суб’єкта, який видав сертифікат, повідомлення про прийняття рішення суду про поновлення кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, що набрало законної сили.

11. Заблокований кваліфікований сертифікат відкритого ключа, виданий центральним засвідчувальним органом, поновлюється відповідно до вимог цього Закону також у разі:

відновлення статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

набрання законної сили рішенням суду на користь надавача електронних довірчих послуг.

12. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа, який був заблокований, відновлює свою чинність з моменту його поновлення.

13. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа вважається поновленим з моменту зміни суб’єктом, який видав сертифікат, статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа на "поновлений".

14. Суб’єкт, який видав сертифікат, повинен забезпечувати доступ до інформації про дату та час зміни статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.

Порядок скасування, блокування та поновлення кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів визначається регламентом роботи суб’єкта, який видав відповідний сертифікат.

{Стаття 25 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 26. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження кваліфікованої електронної позначки часу

1. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження кваліфікованої електронної позначки часу включає:

формування кваліфікованої електронної позначки часу;

передачу кваліфікованої електронної позначки часу користувачеві електронної довірчої послуги.

Кваліфікована електронна позначка часу має презумпцію точності дати та часу, на які вона вказує, та цілісності електронних даних, з якими ці дата та час пов’язані.

2. Кваліфікована електронна позначка часу повинна відповідати таким вимогам:

пов’язувати дату і час з електронними даними в такий спосіб, що обґрунтовано виключає можливість зміни електронних даних, яка не може бути виявлена;

базуватися на джерелі точного часу, синхронізованому із Всесвітнім координованим часом (UTC) з точністю до секунди;

до кваліфікованої електронної позначки часу додається створений для неї удосконалений електронний підпис чи удосконалена електронна печатка кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг або може застосовувати інший метод, рівнозначний додаванню до кваліфікованої електронної позначки часу удосконаленого електронного підпису чи удосконаленої електронної печатки, за умови що він забезпечує рівнозначний рівень безпеки кваліфікованої електронної позначки часу та відповідає вимогам цього Закону.

{Частина друга статті 26 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

{Частину третю статті 26 виключено на підставі Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

4. Використання кваліфікованої електронної позначки часу для постійного зберігання електронних даних є обов’язковим.

5. Вимоги до надання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження кваліфікованої електронної позначки часу, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{Частина п'ята статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 27. Кваліфікована електронна довірча послуга реєстрованої електронної доставки

1. Кваліфікована електронна довірча послуга реєстрованої електронної доставки повинна відповідати таким вимогам:

надаватися одним чи кількома кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг;

повинна забезпечуватись ідентифікація відправника;

{Абзац третій частини першої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

перед доставкою електронних даних повинна забезпечуватися ідентифікація отримувача;

{Абзац четвертий частини першої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

до електронних даних, що відправляються та отримуються, додається створений для них удосконалений електронний підпис чи удосконалена електронна печатка або кваліфікований електронний підпис чи кваліфікована електронна печатка кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг у такий спосіб, що виключає можливість зміни електронних даних, яка не може бути виявлена;

{Абзац п'ятий частини першої статті 27 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

відправник і отримувач електронних даних повинні бути повідомлені про будь-яку зміну електронних даних, необхідну для відправки або отримання цих даних;

дата і час відправки, отримання та будь-яка зміна електронних даних повинні фіксуватися з використанням кваліфікованої електронної позначки часу;

у разі передачі електронних даних між двома або більше кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг наведені вище вимоги повинні застосовуватися до всіх кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

{Абзац восьмий частини першої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

2. Вимоги до надання кваліфікованої електронної довірчої послуги реєстрованої електронної доставки, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{Частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

{Частину третю статті 27 виключено на підставі Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

4. Електронні дані, які відправлені та отримані з використанням кваліфікованої електронної довірчої послуги реєстрованої електронної доставки, мають презумпцію цілісності електронних даних, їх відправки ідентифікованим відправником та отримання ідентифікованим отримувачем, а також точності дати і часу відправки та отримання електронних даних, які вказуються під час надання цієї послуги.

{Частина четверта статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 28. Кваліфікована електронна довірча послуга із зберігання кваліфікованих електронних підписів, печаток та сертифікатів, пов’язаних з цими послугами

1. Кваліфікована електронна довірча послуга із зберігання кваліфікованих електронних підписів, печаток та сертифікатів, пов’язаних з цими послугами, забезпечує зберігання раніше створених кваліфікованих електронних підписів чи печаток та сформованих сертифікатів, пов’язаних з цими послугами, протягом строку, визначеного законодавством у сфері архівної справи для зберігання паперових документів.

2. Кваліфікована електронна довірча послуга із зберігання кваліфікованих електронних підписів, печаток та сертифікатів, пов’язаних з цими послугами, надається лише кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які використовують процедури та технології, здатні забезпечити довгострокову надійність кваліфікованих електронних підписів чи печаток.

3. Вимоги до надання кваліфікованої електронної довірчої послуги із зберігання кваліфікованих електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов’язаних з цими послугами, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{Стаття 28 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 29. Особливості надання кваліфікованих електронних довірчих послуг центральним засвідчувальним органом

1. Центральний засвідчувальний орган надає кваліфіковану електронну довірчу послугу формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг з використанням самопідписаного сертифіката електронної печатки центрального засвідчувального органу на підставі договору, укладеного між адміністратором інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу та відповідним надавачем безоплатно з урахуванням частини другої статті 7^-¹ цього Закону.

{Частина перша статті 29 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

2. Договір про надання центральним засвідчувальним органом кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки повинен містити умови щодо:

порядку надання послуг, що відповідає вимогам цього Закону, нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання, та регламенту роботи центрального засвідчувального органу;

строку його дії;

підстав для внесення змін або розірвання договору про надання центральним засвідчувальним органом кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки.

Підставою для розірвання договору про надання центральним засвідчувальним органом кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки є скасування статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

{Частина друга статті 29 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

3. Центральний засвідчувальний орган під час надання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки надавача електронних довірчих послуг здійснює ідентифікацію юридичних та фізичних осіб та перевіряє їхню цивільну правоздатність і дієздатність на підставі наданих документів. Ідентифікаційні дані з наданих документів вносяться центральним засвідчувальним органом у кваліфікований сертифікат відкритого ключа надавача електронних довірчих послуг.

{Частина третя статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

4. Центральний засвідчувальний орган під час надання кваліфікованих електронних довірчих послуг зобов’язаний виконувати вимоги, які встановлено для кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

{Частина четверта статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

5. Програмно-технічний комплекс центрального засвідчувального органу, що використовується ним для надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, повинен відповідати вимогам, встановленим для програмно-технічного комплексу кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

{Частина п'ята статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

6. Організаційно-методологічні, технічні та технологічні умови діяльності центрального засвідчувального органу під час надання ним кваліфікованих електронних довірчих послуг, порядок взаємодії надавачів та користувачів електронних довірчих послуг з центральним засвідчувальним органом у процесі надання ним кваліфікованих електронних довірчих послуг встановлюються регламентом роботи центрального засвідчувального органу.

Регламент роботи центрального засвідчувального органу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

{Частина шоста статті 29 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 30. Набуття статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг

1. Статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг юридичні особи, фізичні особи - підприємці набувають з дня внесення відомостей про них до Довірчого списку за рішенням центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру (у разі надання електронних довірчих послуг банками, іншими особами, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, операторами платіжних систем та/або учасниками платіжних систем, технологічними операторами платіжних послуг).

Для отримання адміністративних послуг внесення відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які мають намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги, до Довірчого списку, внесення змін до Довірчого списку заявник подає документи в паперовій або електронній формі до центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру. Порядок подання документів до засвідчувального центру визначається Національним банком України.

2. Юридичні особи, фізичні особи - підприємці, які мають намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги, для внесення відомостей про них до Довірчого списку подають до центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру:

1) заяву про внесення до Довірчого списку;

2) документ, що дає змогу однозначно ідентифікувати фізичну особу - підприємця або уповноваженого представника юридичної особи;

3) оригінал або засвідчену у встановленому законодавством порядку копію документа про відповідність вимогам до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та послуг, які вони надають, виданого за результатами проведення процедури оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг;

4) документи про відповідність засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які використовуватимуться для надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, установленим цим Законом вимогам, видані за результатами сертифікації таких засобів;

5) засвідчені у встановленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують право власності або право користування нежилими приміщеннями, які використовуватимуться для розміщення всіх складових програмно-технічного комплексу, що забезпечуватимуть надання кваліфікованих електронних довірчих послуг;

6) персональний та посадовий склад працівників, обов’язки яких будуть безпосередньо пов’язані з наданням кваліфікованих електронних довірчих послуг;

7) засвідчені у встановленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують право власності або право користування засобами кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які використовуватимуться для надання кваліфікованих електронних довірчих послуг;

8) оригінал або засвідчену у встановленому законодавством порядку копію договору страхування відповідальності або засвідчені у встановленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують внесення коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у банку (рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, або рахунок у Національному банку України - для банків - кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, створеного Національним банком України) для забезпечення відшкодування збитків, які можуть бути заподіяні кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг користувачам електронних довірчих послуг внаслідок неналежного виконання своїх обов’язків;

9) оригінал або засвідчену у встановленому законодавством порядку копію регламенту роботи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, або засвідчувальним центром - для надавачів електронних довірчих послуг, що вносяться до Довірчого списку за поданням засвідчувального центру, що відповідає вимогам до регламенту роботи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

10) оригінал або засвідчену у встановленому законодавством порядку копію плану припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг згідно з формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

У разі подання юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, які мають намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги, документів для внесення відомостей про них до Довірчого списку в паперовій формі подаються також копії документів, передбачених цією частиною, в електронній формі.

Суб’єкти, визначені абзацом першим частини першої статті 9 цього Закону, подають документи для внесення відомостей про них до Довірчого списку до засвідчувального центру.

3. У разі якщо юридична особа, фізична особа - підприємець має намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги через відокремлені пункти реєстрації, разом із документами, передбаченими частиною другою цієї статті, до центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру подаються відомості про відокремлені пункти реєстрації та їх працівників, обов’язки яких будуть безпосередньо пов’язані з наданням кваліфікованих електронних довірчих послуг.

4. Центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр за результатами розгляду поданих документів протягом 15 робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення до Довірчого списку приймає рішення про внесення відомостей про кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг до Довірчого списку або надсилає заявнику вмотивовану відмову.

5. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг на підставі прийнятого центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром рішення про внесення відомостей про нього до Довірчого списку подає до центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру документи для формування кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг (окремо для кожної кваліфікованої електронної довірчої послуги) відповідно до вимог регламенту роботи центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру.

6. Центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр приймає рішення про відмову у внесенні відомостей до Довірчого списку у разі: подання неповного пакета документів, передбачених частиною другою цієї статті, або порушення встановлених вимог до поданих документів; виявлення в заяві про внесення до Довірчого списку та документах, що подаються разом із заявою, недостовірних відомостей, пошкоджень, які не дають змоги однозначно тлумачити зміст, виправлень або дописок.

7. У разі зміни відомостей, що містяться в Довірчому списку, кваліфікований надавач електронних довірчих послуг зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня настання таких змін подати до органу, який приймав рішення про внесення відомостей про нього до Довірчого списку, заяву про внесення змін до Довірчого списку разом з документами, що підтверджують відповідні зміни.

У разі пропущення строку подання документів, що є підставою для внесення змін до Довірчого списку, кваліфікованому надавачу електронних довірчих послуг забороняється надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги до внесення відповідних змін до Довірчого списку.

Центральний засвідчувальний орган протягом п’яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін до Довірчого списку зобов’язаний внести відповідні зміни до Довірчого списку або надати заявнику вмотивовану відмову.

Центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр надає вмотивовану відмову у внесенні змін до Довірчого списку у разі:

неподання документів, що є підставою для внесення відповідних змін до Довірчого списку, або порушення встановлених вимог до поданих документів;

виявлення в заяві про внесення змін до Довірчого списку та документах, що подаються разом із заявою, недостовірних відомостей, пошкоджень, які не дають змоги однозначно тлумачити зміст, виправлень або дописок.

8. Засвідчувальний центр протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про внесення відомостей про кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг до Довірчого списку або протягом п’яти робочих днів з дня отримання від такого надавача заяви про внесення змін до Довірчого списку повідомляє центральний засвідчувальний орган, який протягом п’яти робочих днів з дня реєстрації повідомлення засвідчувального центру вносить відповідні зміни до Довірчого списку.

9. Центральний засвідчувальний орган приймає рішення про скасування статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг шляхом зміни статусу кваліфікованої електронної довірчої послуги, що надається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, на статус "скасований" у разі отримання:

заяви кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг про прийняте ним рішення про припинення надання усіх кваліфікованих електронних довірчих послуг, що зазначені у Довірчому списку;

подання засвідчувального центру про скасування статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

подання контролюючого органу про скасування статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

інформації про припинення діяльності кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг (державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи припинення юридичної особи);

інформації про смерть кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг (фізичної особи - підприємця);

інформації про набрання законної сили рішенням суду про скасування статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг та оголошення кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг померлим, визнання його безвісно відсутнім, недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності, визнання кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг банкрутом.

У разі скасування статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг інформація про такого надавача та кваліфіковані електронні довірчі послуги, які він надавав, зберігається в Довірчому списку з метою забезпечення перевірки кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів надавача та його користувачів.

10. З метою забезпечення безперервного надання кваліфікованих електронних довірчих послуг їх користувачам центральний засвідчувальний орган може прийняти рішення про внесення змін до Довірчого списку щодо заміни кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг шляхом заміни відомостей про кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг відомостями про іншого кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, якщо передача відповідних прав та обов’язків здійснюється за спільною згодою таких надавачів, за договором або з інших підстав для правонаступництва, визначених законодавством.

Порядок внесення змін до Довірчого списку щодо заміни кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, а також особливості набуття та скасування статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг у разі заміни кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг визначаються Порядком ведення Довірчого списку, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

{Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1591-IX від 30.06.2021; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 31. Припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг

1. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг припиняє свою діяльність з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг у разі:

прийняття центральним засвідчувальним органом рішення про скасування статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

прийняття ним рішення про припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, що зазначені у Довірчому списку;

припинення діяльності кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг (державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи припинення юридичної особи), крім випадків правонаступництва, визначених частиною десятою статті 30 цього Закону;

набрання законної сили рішенням суду про скасування статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім, недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності, визнання його банкрутом.

2. Про прийняте рішення про припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікований надавач електронних довірчих послуг зобов’язаний повідомити користувачам електронних довірчих послуг, центральному засвідчувальному органу або засвідчувальному центру та контролюючому органу не пізніше п’яти робочих днів з дня прийняття такого рішення.

3. Центральний засвідчувальний орган та/або засвідчувальний центр зобов’язаний оприлюднити інформацію про рішення відповідно центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру щодо припинення кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, в тому числі у зв’язку із скасуванням статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом:

розміщення інформації про таке рішення на своєму офіційному веб-сайті;

надіслання кваліфікованому надавачу електронних довірчих послуг повідомлення про таке рішення із зазначенням підстави його прийняття.

4. Центральний засвідчувальний орган та/або засвідчувальний центр зобов’язаний опублікувати на своєму офіційному веб-сайті повідомлення про припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг не пізніше наступного робочого дня з дня одержання повідомлення про настання підстав, передбачених абзацами третім - п’ятим частини першої цієї статті.

Повідомлення центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру про припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг повинно містити дату опублікування.

5. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг припиняє свою діяльність з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг через три місяці з дня опублікування на своєму офіційному веб-сайті центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром повідомлення про припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг.

6. З дня опублікування на своєму офіційному веб-сайті центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром повідомлення про припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та до дня припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікований надавач електронних довірчих послуг зобов’язаний надавати електронні довірчі послуги, крім формування нових кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів.

Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг, що припиняє діяльність з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, передає обслуговування користувачів електронних довірчих послуг, з якими він уклав договори про надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, до іншого кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. У разі відмови користувача електронних довірчих послуг продовжити обслуговування за договором про надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, укладеним з кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, що припиняє діяльність з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, в іншого кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг до закінчення строку дії відповідного договору кваліфікований надавач електронних довірчих послуг, що припиняє діяльність з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, зобов’язаний повернути такому користувачу кошти за послуги, які не можуть надаватися в подальшому, якщо вони були попередньо оплачені користувачем.

Якщо користувач електронних довірчих послуг погодився продовжити обслуговування за договором про надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, укладеним з кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, що припиняє діяльність з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, в іншого кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг до закінчення строку дії відповідного договору, кваліфікований надавач електронних довірчих послуг, що припиняє діяльність з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, зобов’язаний оплатити подальше надання кваліфікованих електронних довірчих послуг такому користувачу за тарифами, встановленими відповідним кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг.

8. Центральний засвідчувальний орган у день, визначений відповідно до частини п’ятої цієї статті як дата припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, вносить відповідні зміни до Довірчого списку.

9. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг, що припиняє діяльність з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, зобов’язаний передати документовану інформацію користувачів електронних довірчих послуг, зазначених у частині першій статті 9 цього Закону, до іншого кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, який виявив намір продовжити обслуговування користувачів електронних довірчих послуг до закінчення строку дії відповідних договорів про надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, або до центрального засвідчувального органу чи засвідчувального центру.

10. Порядок зберігання документованої інформації та її передавання до центрального засвідчувального органу в разі припинення діяльності кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг встановлюється Кабінетом Міністрів України.

11. Порядок передавання документованої інформації до засвідчувального центру в разі припинення діяльності кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, відомості про якого внесені до Довірчого списку за рішенням засвідчувального центру, встановлюється Національним банком України.

{Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1591-IX від 30.06.2021; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Розділ V
НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ У СФЕРАХ ЕЛЕКТРОННОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ЕЛЕКТРОННИХ ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ

{Назва розділу V в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 32. Оцінка відповідності у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Для доведення відповідності вимогам до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та послуг, які вони надають, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, які мають намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги, повинні за власний рахунок пройти процедуру оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг.

2. Надавачі послуг електронної ідентифікації повинні за власний рахунок пройти процедуру оцінки відповідності засобів електронної ідентифікації в контексті схем електронної ідентифікації низькому, середньому або високому рівню довіри.

3. Оцінка відповідності у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг здійснюється органами з оцінки відповідності, акредитованими відповідно до законодавства у сфері акредитації.

4. Центральний засвідчувальний орган формує, підтримує в актуальному стані та публікує на своєму офіційному веб-сайті перелік органів з оцінки відповідності з гіперпосиланням на реєстр акредитованих органів з оцінки відповідності, розміщений на офіційному веб-сайті національного органу України з акредитації, а також іноземних органів з оцінки відповідності, акредитованих відповідно іноземними органами з акредитації, що є підписантами багатосторонньої угоди про визнання Міжнародного форуму з акредитації та/або Європейської кооперації з акредитації (EA MLA).

5. Оцінка відповідності вимогам до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та послуг, які вони надають, здійснюється з урахуванням вимог законодавства щодо порядку надання і використання кваліфікованих електронних довірчих послуг, а також з урахуванням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

У разі надання електронних довірчих послуг у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг оцінка відповідності вимог до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та послуг, які вони надають, здійснюється з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

6. Кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, які пройшли процедуру оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг та відомості про яких внесені до Довірчого списку, повинні кожні 24 місяці за власний рахунок проходити процедуру оцінки відповідності для доведення того, що вони та електронні довірчі послуги, які вони надають, відповідають вимогам у сфері електронних довірчих послуг.

7. Надавачі послуг електронної ідентифікації після проходження процедури оцінки відповідності засобів електронної ідентифікації в контексті схем електронної ідентифікації подають до центрального засвідчувального органу аудиторський звіт для прийняття рішення про затвердження таких схем.

8. Контролюючий орган у випадках, визначених законом, може подати запит до органу з оцінки відповідності про надання аудиторського звіту щодо проведення процедури оцінки відповідності кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг за рахунок такого надавача для підтвердження того, що він та електронні довірчі послуги, які він надає, відповідають вимогам у сфері електронних довірчих послуг.

9. Про результати оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг повідомляють контролюючий орган шляхом надання копії документа про відповідність вимогам до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та послуг, які вони надають, не пізніше трьох робочих днів з дня його отримання.

10. Проведення процедури оцінки відповідності у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Проведення процедури оцінки відповідності у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг здійснюється з урахуванням вимог, визначених Національним банком України.

{Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1591-IX від 30.06.2021; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 33. Державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг здійснює контролюючий орган.

2. Заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг здійснюються відповідно цього Закону.

3. Функції контролюючого органу виконує Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України.

{Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1089-IX від 16.12.2020; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 33^-¹. Заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Результати оцінки відповідності у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг аналізуються контролюючим органом. У разі негативних результатів оцінки відповідності та/або наданих органом з оцінки відповідності рекомендацій контролюючий орган може своїм рішенням призначити додаткову оцінку відповідності після усунення всіх недоліків, зазначених в аудиторському звіті.

2. Планові заходи контролю контролюючим органом не здійснюються.

3. Контролюючий орган здійснює такі позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг:

1) перевірка надавачів послуг електронної ідентифікації та надавачів електронних довірчих послуг за їхніми заявами;

2) перевірка надавачів послуг електронної ідентифікації та надавачів електронних довірчих послуг у разі виявлення та підтвердження наявності недостовірних відомостей у поданих ними документах;

3) перевірка надавачів послуг електронної ідентифікації, надавачів електронних довірчих послуг після отримання інформації чи повідомлення про порушення вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг від засвідчувального центру, центрального засвідчувального органу, суду, користувачів електронних довірчих послуг або третіх осіб;

4) перевірка надавачів послуг електронної ідентифікації, надавачів електронних довірчих послуг за обґрунтованим рішенням контролюючого органу.

{Закон доповнено статтею 33^-¹ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 33^-². Заходи реагування на порушення законодавства у сфері електронної ідентифікації та сфері електронних довірчих послуг

1. За результатами проведення перевірок кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг (їхніх відокремлених пунктів реєстрації), засвідчувального центру, центрального засвідчувального органу контролюючий орган вживає таких заходів реагування:

1) вимагає від кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, засвідчувального центру, центрального засвідчувального органу усунення порушень вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг у встановлений приписом строк;

2) приймає рішення про блокування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, якщо під час перевірки виникла підозра компрометації особистого ключа;

3) приймає рішення про скасування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, якщо під час перевірки виявлено факт компрометації особистого ключа.

Рішення про блокування або скасування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, контролюючий орган надсилає в день його прийняття до центрального засвідчувального органу;

4) надсилає до центрального засвідчувального органу подання про відкликання статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг або послуги, яку надає кваліфікований надавач електронних довірчих послуг, засвідчувального центру, центрального засвідчувального органу у Довірчому списку в разі:

надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг без чинних документів, визначених законодавством, що підтверджують відповідність комплексної системи захисту інформації інформаційно-комунікаційної системи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг та засобів захисту інформації у її складі вимогам нормативно-правових актів у сфері технічного та криптографічного захисту інформації, або документів про відповідність за результатами процедури оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг;

непроходження додаткової державної експертизи комплексної системи захисту інформації або процедури оцінки відповідності інформаційно-комунікаційної системи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг у разі модернізації апаратного, апаратно-програмного пристрою чи програмного забезпечення, що входять до складу програмно-технічного комплексу, яка не передбачена проектною чи експлуатаційною документацією до комплексної системи захисту інформації інформаційно-комунікаційної системи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

надання кваліфікованих електронних довірчих послуг за відсутності у кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг поточного рахунку із спеціальним режимом використання у банку (рахунку в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів) з необхідним обсягом коштів або чинного договору страхування відповідальності з необхідним розміром страхової суми, що встановлені частиною п’ятою статті 16 цього Закону, для забезпечення відшкодування збитків, які можуть бути завдані користувачам електронних довірчих послуг або третім особам внаслідок неналежного виконання кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг своїх зобов’язань;

порушення вимог до умов експлуатації комплексної системи захисту інформації інформаційно-комунікаційної системи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг без чинних документів, визначених законодавством, що підтверджують його право власності та/або право користування засобами кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які використовуються для надання кваліфікованих електронних довірчих послуг;

встановлення факту надання недостовірних відомостей, наведених у документах, поданих кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг для внесення відомостей про нього до Довірчого списку;

неусунення виявлених під час перевірки порушень у встановлений приписом строк;

блокування або скасування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

2. Протягом одного місяця з дня генерації центральним засвідчувальним органом пар ключів та формування відповідних самопідписаних сертифікатів електронних печаток центрального засвідчувального органу контролюючий орган проводить позапланову перевірку центрального засвідчувального органу в частині захисту інформації у програмно-технічному комплексі центрального засвідчувального органу.

У разі виявлення порушень вимог, встановлених законодавством для центрального засвідчувального органу, контролюючий орган інформує Кабінет Міністрів України про виявлені порушення та пропонує центральному засвідчувальному органу шляхи їх усунення.

3. За результатами проведення перевірок надавачів послуг електронної ідентифікації контролюючий орган вживає таких заходів реагування:

1) вимагає від надавачів послуг електронної ідентифікації усунення порушень вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг у встановлений приписом строк;

2) приймає рішення про зупинення надання послуг електронної ідентифікації надавачем послуг електронної ідентифікації, якщо під час перевірки виявлено факт порушення, що впливає на безпеку надання таких послуг, до повного усунення виявлених порушень.

4. Щороку до 1 квітня контролюючий орган готує та подає до Кабінету Міністрів України звіт про оцінку діяльності суб’єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг щодо дотримання вимог законодавства.

{Закон доповнено статтею 33^-² згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 34. Повноваження посадових осіб контролюючого органу під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Посадові особи контролюючого органу під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг мають право:

1) здійснювати виїзні та невиїзні заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;

2) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг видавати обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень і визначати строк усунення виявлених порушень;

3) накладати на винних осіб адміністративні стягнення за порушення вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону;

4) звертатися до суду щодо застосування заходів реагування;

5) виконувати інші повноваження, визначені законом.

{Стаття 34 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 34^-¹. Невиїзні заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та/або електронних довірчих послуг

1. Контролюючий орган здійснює невиїзні заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг шляхом аналізу:

1) стану роботи веб-сайту надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

2) наповненості веб-сайту надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру, належного інформування користувачів послуг електронної ідентифікації або електронних довірчих послуг про надання послуг;

3) переліку, порядку надання та змісту послуг електронної ідентифікації, електронних довірчих послуг через веб-сайт надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

4) повідомлень надавача послуг електронної ідентифікації, кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

5) документів про відповідність за результатами проведення процедур оцінки відповідності надавача послуг електронної ідентифікації, кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру та послуг, які вони надають;

6) іншої інформації про функціонування, організацію та надання послуг електронної ідентифікації, електронних довірчих послуг надавачем послуг електронної ідентифікації, надавачем електронних довірчих послуг, центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром.

{Закон доповнено статтею 34^-¹ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 34^-². Рішення про проведення позапланової перевірки

1. Для проведення позапланової перевірки Контролюючий орган приймає рішення щодо проведення перевірки. Рішення щодо проведення перевірки підписується керівником Контролюючого органу або його заступником відповідно до розподілу функціональних обов’язків.

2. Рішення щодо проведення перевірки повинне містити:

1) найменування Контролюючого органу;

2) найменування (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

3) місцезнаходження або місце проживання надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

4) підставу для проведення перевірки;

5) предмет перевірки;

6) дати початку та закінчення перевірки;

7) посадовий та персональний склад комісії з перевірки.

3. Повідомлення про прийняття рішення про проведення позапланової перевірки надсилається (вручається) надавачу послуг електронної ідентифікації, надавачу електронних довірчих послуг, центральному засвідчувальному органу або засвідчувальному центру не пізніше 10 робочих днів до початку перевірки рекомендованим листом та/або за допомогою електронних комунікацій (у тому числі через електронний кабінет чи іншу інформаційну систему, користувачами якої є контролюючий орган та суб’єкт, якого він перевіряє) або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта, який перевіряється.

4. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати 10 робочих днів.

5. Позапланова перевірка проводиться в робочий час надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

6. Надавач послуг електронної ідентифікації, надавач електронних довірчих послуг, центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр мають право не допускати посадових осіб контролюючого органу до проведення позапланової перевірки у разі неодержання у строк, визначений частиною третьою цієї статті, повідомлення про прийняття рішення про проведення перевірки.

{Закон доповнено статтею 34^-² згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 34^-³. Комісія з перевірки

1. Комісія з перевірки утворюється у складі голови та членів комісії.

До складу комісії з перевірки можуть залучатися представники центрального засвідчувального органу (за згодою).

2. На підставі рішення про проведення перевірки оформлюється посвідчення на проведення перевірки, яке підписує керівник контролюючого органу або його заступник відповідно до розподілу функціональних обов’язків, і засвідчується печаткою.

Форма посвідчення на проведення перевірки затверджується контролюючим органом.

3. У посвідченні на проведення перевірки зазначаються:

1) найменування контролюючого органу;

4) реквізити рішення про проведення перевірки;

5) персональний та посадовий склад комісії з перевірки;

6) дати початку і закінчення перевірки;

7) підстава для проведення перевірки;

8) перелік питань, що підлягають перевірці.

Посвідчення на проведення перевірки є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку проведення перевірки.

4. Члени комісії з перевірки зобов’язані:

1) об’єктивно та неупереджено проводити перевірку;

2) дотримуватися вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації, електронних довірчих послуг, захисту інформації та захисту персональних даних;

3) сумлінно, вчасно та якісно виконувати свої службові обов’язки та доручення голови комісії з перевірки;

4) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах з керівником та працівниками надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

5) ознайомлювати керівника надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноваженого ним представника з результатами перевірки;

6) надавати надавачу послуг електронної ідентифікації, надавачу електронних довірчих послуг, центральному засвідчувальному органу або засвідчувальному центру консультаційну допомогу з питань проведення перевірки;

7) не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

5. Члени комісії з перевірки під час виконання своїх службових обов’язків у процесі проведення перевірки мають право:

1) доступу до спеціальних приміщень, всіх документів та інформації надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру, пов’язаних з наданням послуг електронної ідентифікації та/або кваліфікованих електронних довірчих послуг;

2) вивчати роботу інформаційно-комунікаційної системи, а також інших технічних засобів, засобів електронної ідентифікації, засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які використовуються надавачем послуг електронної ідентифікації, надавачем електронних довірчих послуг, центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром для надання послуг електронної ідентифікації та/або кваліфікованих електронних довірчих послуг;

3) отримувати від працівників надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру інформацію та пояснення, у тому числі письмові, щодо їх діяльності, пов’язаної з наданням електронної ідентифікації та/або електронних довірчих послуг, необхідні для проведення перевірки;

4) отримувати від надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру та долучати до матеріалів перевірки документи, що можуть свідчити про факти порушення вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та/або електронних довірчих послуг у паперовій або електронній формі.

{Закон доповнено статтею 34^-³ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 34^-⁴. Обов’язки надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру під час проведення перевірки

1. Керівник надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру зобов’язаний створити необхідні умови для проведення перевірки, а саме:

1) забезпечити голові та членам комісії з перевірки вхід до приміщень, пов’язаних з наданням послуг, на період проведення перевірки надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру і вихід з них;

2) надати голові та членам комісії з перевірки у день початку проведення виїзної перевірки службове приміщення (окреме робоче місце), обладнане необхідними меблями, комп’ютером та сховищем для документів;

3) організувати зустріч голови та членів комісії з перевірки з працівниками надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру, обов’язки яких безпосередньо пов’язані з наданням послуг електронної ідентифікації та/або електронних довірчих послуг;

4) забезпечити голові та членам комісії з перевірки доступ до всіх документів та інформації про діяльність надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру, передбачених законодавством у сферах електронної ідентифікації та/або електронних довірчих послуг;

5) забезпечити надання у строк, необхідний для виконання завдання, але не більше строку, визначеного для проведення заходу державного нагляду (контролю), документів у паперовій або електронній формі та інформації про діяльність надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру (усних і письмових пояснень керівника та працівників);

6) забезпечити коректну поведінку працівників надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру під час проведення перевірки.

{Закон доповнено статтею 34^-⁴ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 34^-⁵. Права надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру під час проведення перевірки

1. Керівник надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноважений ним представник під час проведення перевірки має право:

1) вимагати від голови та членів комісії з перевірки дотримання вимог законодавства;

2) перевіряти наявність у голови та членів комісії з перевірки службових посвідчень і одержувати копію посвідчення на проведення перевірки;

3) не допускати голову та членів комісії з перевірки до її проведення у разі непред’явлення головою та членами комісії з перевірки службових посвідчень та посвідчень на проведення перевірки, оформлених відповідно до вимог законодавства;

4) бути присутнім під час проведення перевірки;

5) вимагати дотримання вимог щодо нерозголошення інформації з обмеженим доступом, яка стала відома голові та членам комісії з перевірки під час проведення перевірки;

6) отримувати та ознайомлюватися з актом перевірки;

7) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки;

8) отримувати від голови комісії з перевірки роз’яснення щодо дій комісії, пов’язаних з перевіркою;

9) у разі незгоди з діями голови та/або членів комісії з перевірки подавати в письмовому вигляді скарги до контролюючого органу чи оскаржувати дії комісії з перевірки в судовому порядку;

10) отримувати консультативну допомогу від голови та членів комісії з перевірки з метою запобігання порушенням під час її проведення.

{Закон доповнено статтею 34^-⁵ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 34^-⁶. Процедура виїзної перевірки

1. Перед початком перевірки голова комісії з перевірки вносить запис до відповідного журналу надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру (за наявності).

2. Перевірка проводиться у присутності керівника надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноваженого ним представника.

3. Перевірка проводиться шляхом вивчення документів, інформації, що міститься в базах даних, проведення співбесід з працівниками надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру, аналізу стану дотримання вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та/або електронних довірчих послуг та розпорядчих документів, пов’язаних з наданням послуг електронної ідентифікації та/або електронних довірчих послуг.

4. Перевірка проводиться у два етапи:

1) процес перевірки;

2) оформлення результатів перевірки.

5. Підготовка до проведення перевірки здійснюється шляхом:

1) опрацювання матеріалів попередньої перевірки з метою подальшого контролю за тими напрямами роботи, за якими раніше були виявлені порушення;

2) аналізу інформації, визначеної для невиїзних заходів державного нагляду (контролю), передбачених статтею 34 ^-¹ цього Закону;

3) вивчення регламенту роботи надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру.

6. У процесі перевірки голова та члени комісії з перевірки мають право письмово запитувати у надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру будь-які матеріали та інформацію, необхідні для проведення перевірки.

7. Надавач послуг електронної ідентифікації, надавач електронних довірчих послуг, центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр зобов’язані надати контролюючому органу всю запитувану інформацію протягом 15 робочих днів з дня реєстрації відповідного письмового запиту.

8. У день початку проведення перевірки голова та члени комісії з перевірки зобов’язані пред’явити керівнику надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноваженому ним представнику посвідчення на проведення перевірки та службові посвідчення, що встановлюють голову та членів комісії з перевірки як посадових осіб контролюючого органу, і надати копію посвідчення на проведення перевірки.

9. Голова та члени комісії з перевірки не мають права проводити перевірку без пред’явлення службових посвідчень та посвідчення на її проведення.

{Закон доповнено статтею 34^-⁶ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 34^-⁷. Оформлення результатів проведення перевірки

1. Результати проведення перевірки надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру оформлюються комісією з перевірки шляхом складення акта перевірки, форма якого затверджується контролюючим органом.

2. Акт перевірки має містити такі відомості:

1) найменування контролюючого органу;

2) персональний та посадовий склад комісії з перевірки;

3) прізвище та ініціали керівника надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

4) реквізити посвідчення на проведення перевірки;

5) дати початку і закінчення перевірки;

6) адреса приміщень надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру, в яких проводилася перевірка;

7) результати попередньої перевірки;

8) інформація про результати останньої оцінки відповідності у сферах електронної ідентифікації та/або електронних довірчих послуг, що передує перевірці;

9) назва та короткий зміст документів, наданих під час перевірки;

10) якісні та кількісні показники, встановлені під час перевірки, що характеризують діяльність надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру, пов’язану з наданням послуг електронної ідентифікації та/або електронних довірчих послуг;

11) виявлені під час перевірки порушення і недоліки (за наявності) та пояснення надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру про причини невиконання встановлених законодавством вимог (за наявності);

12) висновки за результатами перевірки;

13) факти протидії проведенню перевірки (за наявності);

14) рекомендації щодо усунення виявлених порушень (у разі наявності);

15) дата складення акта перевірки;

16) підписи голови та членів комісії з перевірки;

17) підпис керівника надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноваженого ним представника, що підтверджує факт ознайомлення з актом перевірки.

3. Щодо порушень, зазначених в акті перевірки, наводяться посилання на конкретні положення цього Закону, інших актів законодавства у сфері кібербезпеки, захисту інформації, захисту персональних даних, електронної ідентифікації та/або електронних довірчих послуг.

Довільне тлумачення положень нормативно-правових актів не допускається.

Довідкову інформацію або інформацію про порушення і недоліки, яка може бути згрупована за спільним предметом, допускається викладати в додатках до акта перевірки.

Якщо до акта перевірки додаються документи або їх копії, в акті зазначаються їх найменування і реквізити.

4. Акт перевірки складається у двох примірниках та підписується не пізніше останнього дня її проведення головою та всіма членами комісії з перевірки і керівником надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноваженим ним представником.

5. Член комісії з перевірки, який не погоджується з висновками комісії з перевірки, зазначеними в акті перевірки, зобов’язаний підписати його та письмово викласти свою окрему думку, що додається до акта перевірки. При цьому перед підписом акта перевірки зазначається "З окремою думкою, що додається".

6. Якщо керівник надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноважений ним представник має зауваження щодо фактів та висновків, викладених в акті перевірки, перед підписом зазначається "Із зауваженнями, що додаються".

7. Зауваження до акта перевірки оформлюються окремим документом та підписуються керівником надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноваженим ним представником.

8. Зауваження до акта перевірки та окрема думка члена комісії з перевірки є невід’ємними частинами акта перевірки.

9. Якщо керівник надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноважений ним представник відмовився від ознайомлення з актом перевірки або від його підписання після ознайомлення з ним, голова комісії з перевірки перед місцем для підпису керівника надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноваженого ним представника робить відповідне зазначення, яке засвідчується підписами голови та одного з членів комісії з перевірки.

10. Один примірник акта перевірки вручається керівнику чи уповноваженій особі надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру в останній день перевірки, а другий зберігається у контролюючому органі.

11. У разі проведення перевірки надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг копія акта перевірки протягом п’яти робочих днів після її завершення надсилається до центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру.

{Закон доповнено статтею 34^-⁷ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 34^-⁸. Припис про усунення порушень у сферах електронної ідентифікації та/або електронних довірчих послуг

1. Припис про усунення порушень складається комісією з перевірки у двох примірниках протягом п’яти робочих днів після завершення перевірки. Один примірник припису не пізніше п’яти робочих днів з дня складення акта перевірки надається надавачу послуг електронної ідентифікації, надавачу електронних довірчих послуг, центральному засвідчувальному органу або засвідчувальному центру, а другий примірник з підписом керівника надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноваженого ним представника щодо погоджених строків усунення порушень вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг залишається у контролюючого органу.

2. Форма припису про усунення порушень затверджується контролюючим органом.

3. Припис про усунення порушень підписується головою та членами комісії з перевірки, які їх проводили.

4. У разі якщо керівник надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру чи уповноважений ним представник відмовився від отримання припису про усунення порушень, такий припис надсилається рекомендованим листом, а на копії припису, що залишається у контролюючого органу, проставляються відповідний вихідний номер і дата надсилання.

5. Керівник надавача послуг електронної ідентифікації, надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру повинен вжити заходів до усунення недоліків та порушень, зазначених у приписі про усунення порушень, протягом визначеного у приписі строку.

6. Надавач послуг електронної ідентифікації, надавач електронних довірчих послуг, центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр зобов’язаний у визначений у приписі про усунення порушень строк письмово подати до контролюючого органу інформацію про усунення порушень разом з підтвердними документами.

{Закон доповнено статтею 34^-⁸ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 34^-⁹. Рішення про блокування, скасування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, зміну статусу послуги кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру

1. Рішення про блокування, скасування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг приймається контролюючим органом та має містити:

1) найменування контролюючого органу;

2) дату прийняття та порядковий номер;

3) посадовий та персональний склад комісії з перевірки;

4) найменування (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

5) місцезнаходження кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

6) прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) керівника кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

7) обставини, за яких виявлені порушення (вид, строк перевірки, номер та дата акта перевірки або посилання на інше джерело інформації);

8) обґрунтовані підстави для прийняття рішення про блокування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа надавача електронних довірчих послуг;

9) вимогу щодо блокування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа надавача електронних довірчих послуг;

10) підпис керівника контролюючого органу або його заступника відповідно до розподілу функціональних обов’язків.

2. Рішення про зміну статусу послуги кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру приймається контролюючим органом та має містити:

1) найменування контролюючого органу;

2) дату прийняття та порядковий номер;

3) посадовий та персональний склад комісії з перевірки;

4) найменування (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

5) місцезнаходження кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

6) прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) керівника кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

8) обґрунтовані підстави для прийняття рішення про зміну статусу послуги кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

9) підпис керівника контролюючого органу або його заступника відповідно до розподілу функціональних обов’язків.

3. Центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр на підставі рішення контролюючого органу про блокування чи скасування зобов’язаний змінити статус кваліфікованого сертифіката відкритого ключа кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг на заблокований або скасований відповідно.

4. Подання про зміну статусу послуги кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру у Довірчому списку готується контролюючим органом та в день його підписання керівником контролюючого органу або його заступником відповідно до розподілу функціональних обов’язків надсилається до центрального засвідчувального органу.

5. Подання про зміну статусу послуги кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру у Довірчому списку має містити:

1) найменування контролюючого органу;

2) найменування (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

3) місцезнаходження або місце проживання (місце реєстрації) кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

4) прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) керівника кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

5) обставини, за яких виявлені порушення (вид, строк перевірки, номер та дата акта перевірки або посилання на інше джерело інформації);

6) обґрунтовані підстави для прийняття рішення про зміну статусу послуги кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру у Довірчому списку;

7) найменування послуги та вимогу щодо зміни статусу послуги кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру у Довірчому списку;

8) дату підписання;

{Закон доповнено статтею 34^-⁹ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 34^-¹⁰. Припинення та скасування використання схеми електронної ідентифікації

1. У разі компрометації схеми електронної ідентифікації, її складових та/або порушення процедур, визначених у рамках схеми електронної ідентифікації, що впливає на достовірність автентифікації або становить загрозу порушення цілісності ідентифікаційних даних користувачів, контролюючий орган приймає рішення та вносить до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, подання про припинення використання такої схеми електронної ідентифікації.

Рішення про припинення використання схеми електронної ідентифікації приймається контролюючим органом та має містити:

1) найменування контролюючого органу;

2) дату прийняття та порядковий номер;

3) посадовий та персональний склад комісії з перевірки;

4) найменування (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) надавача послуг електронної ідентифікації;

5) місцезнаходження надавача послуг електронної ідентифікації;

6) прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) керівника надавача послуг електронної ідентифікації;

8) обґрунтовані підстави для прийняття рішення про припинення використання схеми електронної ідентифікації;

9) вимогу щодо припинення використання схеми електронної ідентифікації;

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, на підставі рішення контролюючого органу про припинення використання схеми електронної ідентифікації зобов’язаний припинити використання схеми електронної ідентифікації.

3. Подання про припинення використання схеми електронної ідентифікації готується контролюючим органом та в день його підписання керівником контролюючого органу або його заступником відповідно до розподілу функціональних обов’язків надсилається до центрального засвідчувального органу.

4. Подання про припинення використання схеми електронної ідентифікації має містити:

1) найменування контролюючого органу;

2) найменування (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) надавача послуг електронної ідентифікації;

3) місцезнаходження або місце проживання (місце реєстрації) надавача послуг електронної ідентифікації;

4) прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) керівника надавача послуг електронної ідентифікації;

6) обґрунтовані підстави для прийняття рішення про припинення використання схеми електронної ідентифікації;

7) найменування схеми електронної ідентифікації;

8) дату підписання;

5. Якщо порушення або компрометацію, зазначені в частині першій цієї статті, усунуто, контролюючий орган вносить до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, подання про поновлення використання відповідної схеми електронної ідентифікації.

6. Якщо протягом трьох місяців після внесення подання про припинення схеми електронної ідентифікації контролюючий орган не вніс подання про поновлення її використання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, скасовує використання схеми електронної ідентифікації.

{Закон доповнено статтею 34^-¹⁰ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 35. Довірчий список

1. Центральний засвідчувальний орган впроваджує, підтримує в актуальному стані та публікує на своєму офіційному веб-сайті Довірчий список, в якому міститься інформація про кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг разом з інформацією про кваліфіковані електронні довірчі послуги, які вони надають.

Довірчий список повинен впроваджуватися, підтримуватися в актуальному стані та публікуватися в безпечному режимі з обов’язковим додаванням електронної печатки центрального засвідчувального органу у формі, придатній для автоматизованої обробки.

{Абзац другий частини першої статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Інформація, що міститься у Довірчому списку, є відкритою.

2. Вимоги до Довірчого списку встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

3. Порядок ведення Довірчого списку затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

{Частина третя статті 35 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 36. Відповідальність за порушення законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Особи, винні в порушенні вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, несуть відповідальність згідно із законом.

2. Шкода, завдана користувачу послуг електронної ідентифікації надавачем послуг електронної ідентифікації, що реалізує схему (схеми) електронної ідентифікації, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, чи контролюючим органом, відшкодовується в повному обсязі у встановленому законом порядку.

Шкода, завдана користувачу електронних довірчих послуг надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом чи контролюючим органом, відшкодовується в повному обсязі у встановленому законом порядку.

{Зміни до частини другої статті 36, прийняті Законом № 1909-IX від 18.11.2021, внести неможливо (відсутні слова)}

3. Надавач електронних довірчих послуг, засвідчувальний центр чи центральний засвідчувальний орган несе відповідальність за шкоду, завдану з його вини (умислу або необережності) фізичній чи юридичній особі внаслідок невиконання чи неналежного виконання ним обов’язків, установлених цим Законом.

Обов’язок доведення вини (умислу або необережності) некваліфікованого надавача електронних довірчих послуг у завданні шкоди внаслідок невиконання чи неналежного виконання ним обов’язків, установлених цим Законом, покладається на фізичну чи юридичну особу, яка вимагає відшкодування завданої їй шкоди.

Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг, засвідчувальний центр чи центральний засвідчувальний орган вважається винним у завданні фізичній чи юридичній особі шкоди внаслідок невиконання чи неналежного виконання ним обов’язків, установлених цим Законом, якщо він не доведе, що шкоду завдано не з його вини (умислу чи необережності).

У разі якщо надавач електронних довірчих послуг, засвідчувальний центр або центральний засвідчувальний орган належним чином заздалегідь повідомить користувачів електронних довірчих послуг про обмеження щодо використання електронних довірчих послуг, які він надає, за умови що такі обмеження є зрозумілими для користувачів, він не несе відповідальності за шкоду, завдану внаслідок використання електронних довірчих послуг з порушенням зазначених обмежень.

4. Особи, винні в порушеннях конфіденційності та/або цілісності інформації, що впливають на надання електронних довірчих послуг чи послуг електронної ідентифікації або стосуються персональних даних користувачів електронних довірчих послуг чи послуг електронної ідентифікації, несуть відповідальність відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

5. Спори, що виникають у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, вирішуються в порядку, встановленому законом.

{Стаття 36 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Розділ VI
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 37. Участь у міжнародному співробітництві у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг

1. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, зокрема на основі міжнародних договорів України.

2. Участь України у міжнародному співробітництві у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг здійснюється в порядку, встановленому законом.

3. Контролюючий орган на підставах і в порядку, встановлених законами та міжнародними договорами України, у межах своїх повноважень співпрацює з уповноваженими органами іноземних держав, надає їм допомогу та звертається до них за отриманням допомоги з питань нагляду і контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг.

{Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

4. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України.

{Частина четверта статті 37 в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 37^-¹. Визнання іноземних схем та засобів електронної ідентифікації

1. Схеми електронної ідентифікації, що застосовуються в інших державах, та/або засоби електронної ідентифікації, що видаються в рамках таких схем електронної ідентифікації, визнаються в Україні згідно з міжнародними договорами України про взаємне визнання схем та/або засобів електронної ідентифікації, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

{Закон доповнено статтею 37^-¹ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

Стаття 38. Визнання іноземних електронних довірчих послуг

1. Електронні довірчі послуги, що надаються відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах, визнаються в Україні електронними довірчими послугами того самого виду, за умови що кваліфікований надавач електронних довірчих послуг іноземної держави відповідає вимогам цього Закону, що підтверджується центральним засвідчувальним органом (або засвідчувальним центром - у разі надання електронних довірчих послуг у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг).

{Частина перша статті 38 в редакції Законів № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022, № 2801-IX від 01.12.2022}

2. Електронні довірчі послуги не можуть визнаватися недійсними лише через те, що вони надані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах.

3. Порядок визнання іноземних сертифікатів відкритих ключів, електронних підписів, а також використання інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу для забезпечення визнання в Україні електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

{Частина третя статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1089-IX від 16.12.2020, № 2801-IX від 01.12.2022}

Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування, крім статті 10, яка набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про електронний цифровий підпис" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 276; 2009 р., № 24, ст. 296; 2013 р., № 37, ст. 488; 2015 р., № 23, ст. 158; 2016 р., № 47, ст. 800).

3. Внести зміни до таких законів України:

1) у статті 7 Закону України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238 із наступними змінами):

пункт 26 викласти в такій редакції:

"26) створює засвідчувальний центр для забезпечення внесення відомостей про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, які мають намір надавати електронні довірчі послуги у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів, до Довірчого списку згідно з вимогами Закону України "Про електронні довірчі послуги";

доповнити пунктом 26^-¹ такого змісту:

"26^-¹) здійснює державне регулювання з питань електронної ідентифікації у банківській системі України, для чого встановлює:

вимоги, яким повинні відповідати кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, що надають кваліфіковані електронні довірчі послуги у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів, у тому числі вимоги до їх програмно-технічних комплексів;

порядок надання та використання електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів;

порядок надання послуги постачання передачі сигналів точного часу засвідчувальним центром кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів";

2) у Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 275; 2014 р., № 24, ст. 885; 2015 р., № 45, ст. 410):

а) частину третю статті 6 викласти в такій редакції:

"Відносини, пов’язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги";

б) частину першу статті 7 викласти в такій редакції:

"Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги";

в) у статті 12 слова "може проводитися" замінити словом "проводиться";

3) у Законі України "Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 25, ст. 890, № 29, ст. 946):

а) абзац третій статті 3 викласти в такій редакції:

"участь у формуванні та реалізації державної політики у сферах електронного документообігу (в частині захисту інформації державних органів та органів місцевого самоврядування), електронної ідентифікації (з використанням електронних довірчих послуг), електронних довірчих послуг (у частині встановлення вимог з безпеки та захисту інформації під час надання та використання електронних довірчих послуг, контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг)";

б) у частині першій статті 14:

пункт 2 викласти в такій редакції:

"2) участь у формуванні та реалізації державної політики у сферах електронного документообігу (в частині захисту інформації державних органів та органів місцевого самоврядування), електронної ідентифікації (з використанням електронних довірчих послуг), електронних довірчих послуг (у частині встановлення вимог з безпеки та захисту інформації під час надання та використання електронних довірчих послуг, контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг)";

абзац третій пункту 29 викласти в такій редакції:

"дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг";

пункти 37 і 43 викласти в такій редакції:

"37) встановлення вимог з безпеки та захисту інформації до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та їхніх відокремлених пунктів реєстрації";

"43) погодження проектів (завдань) створення та розвитку інформаційно-комунікаційних систем, систем спеціального зв’язку, систем електронного документообігу (в частині захисту інформації), у яких оброблятимуться державні інформаційні ресурси та інформація, вимога щодо захисту якої встановлена законом, програмно-технічних комплексів надавачів електронних довірчих послуг, засвідчувального центру та центрального засвідчувального органу (в частині захисту інформації), організація проведення їх експертної оцінки";

в) у частині першій статті 15:

абзац четвертий пункту 5 викласти в такій редакції:

"кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, їхніх відокремлених пунктів реєстрації, засвідчувального центру, центрального засвідчувального органу щодо дотримання вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг";

пункт 19 викласти в такій редакції:

"19) звертатися до суду в разі виникнення спорів з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації, криптографічного та технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, спорів у сфері електронних довірчих послуг, а також у разі виникнення інших спорів у порядку, встановленому законом".

{Пункт 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" із змінами, внесеними згідно із Законом № 1089-IX від 16.12.2020}

4. Акредитовані центри сертифікації ключів, утворені відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", які мають намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги, автоматично вносяться центральним засвідчувальним органом до Довірчого списку як кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг протягом року з дня набрання чинності цим Законом.

5. Електронний цифровий підпис та посилений сертифікат відкритого ключа, що його підтверджує, видані відповідно до вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис" до набрання чинності цим Законом, використовуються користувачами електронних довірчих послуг, кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які продовжують їх обслуговувати, відповідно як кваліфікований електронний підпис та кваліфікований сертифікат електронного підпису до закінчення строку дії посиленого сертифіката відкритого ключа, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом.

6. Електронні дані з накладеним електронним цифровим підписом, який підтверджено з використанням посиленого сертифіката відкритого ключа, визнаються після набрання чинності Законом України "Про електронні довірчі послуги" електронними даними із створеним кваліфікованим електронним підписом, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом.

6^-¹. Тимчасово, до взаємного визнання між Україною та Європейським Союзом електронних довірчих послуг, як виняток з положень частини першої статті 38 цього Закону, визнати в Україні:

1) результати надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, що надаються кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, відомості про яких та про кваліфіковані електронні довірчі послуги, які вони надають, внесені до Довірчого списку держави - члена Європейського Союзу або держави - члена Європейської асоціації вільної торгівлі (далі - європейські кваліфіковані надавачі);

2) статус європейських кваліфікованих надавачів, що прирівнюється до статусу кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг згідно із цим Законом;

3) статус засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, що використовуються європейськими кваліфікованими надавачами при наданні електронних довірчих послуг та внесені до списку сертифікованих засобів для створення кваліфікованого електронного підпису, який веде Європейська комісія відповідно до статті 31 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 від 23 липня 2014 року про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку та про скасування Директиви 1999/93/ЄС, що прирівнюється до статусу засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки відповідно до цього Закону;

4) перелік довірчих списків держав - членів Європейського Союзу, інформацію про які публікує Європейська Комісія відповідно до частини четвертої статті 22 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 від 23 липня 2014 року про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку та про скасування Директиви 1999/93/ЄС.

{Розділ VII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 6^-¹ згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022}

7. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

8. Кабінету Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Президент України	П.ПОРОШЕНКО
м. Київ 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII

Про затвердження Типового статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя” Наказ Державного комітету з питань ЖКГ №141 від 27.08.2003

Оригінал документу на сайті Законодавство України

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

НАКАЗ

27.08.2003 № 141

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
12 грудня 2003 р.
за № 1155/8476

Відповідно до пункту 4 статті 30 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” від 29 листопада 2001 року № 2866-III НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Типовий статут об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типовий договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя (додаються).

2. Підготувати Державному комітету України з питань житлово-комунального господарства разом з Фондом державного майна України спільний наказ про визнання таким, що втратив чинність, спільний наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству та Фонду державного майна України від 05.04.96 № 28/389 “Про затвердження Типового статуту об’єднання (товариства) співвласників багатоквартирного будинку та Положення про порядок державної реєстрації об’єднань (товариств) співвласників багатоквартирних будинків, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.05.96 за № 214/1239, 215/1240”.

3. Управлінню експлуатації житлового фонду (В.М. Кірюшин) подати наказ у встановленому порядку в Міністерство юстиції України для державної реєстрації.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Комітету Лотоцького О.Б.

Голова Комітету Г.М.Семчук

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного комітету
України з питань
житлово-комунального
господарства
27.08.2003 № 141
(у редакції наказу Міністерства
регіонального розвитку,
будівництва
та житлово-комунального
господарства України
23.09.2015 № 238)

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
12 грудня 2003 р.
за № 1155/8476

ТИПОВИЙ СТАТУТ
об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Держжитлокомунгоспу
України
27.08.2003 № 141

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
12 грудня 2003 р.
за № 1155/8476

ТИПОВИЙ ДОГОВІР
відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя

ПОРЯДОК проведення розрахунків із співвласниками багатоквартирного будинку, які мають заборгованість перед об’єднанням співвласників такого багатоквартирного будинку, у разі виконання ними робіт, необхідних для утримання спільного майна співвласників

1. Цей Порядок визначає механізм списання боргу співвласника багатоквартирного будинку (далі - співвласник) із сплати внесків та платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку (далі - внески та платежі) перед об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку (далі - об’єднання) після виконання таким співвласником робіт, необхідних для утримання такого майна (далі - роботи), вартість яких не перевищує суму боргу такого співвласника.

2. Списання (зменшення розміру) заборгованості співвласника на суму, що дорівнює вартості виконаних ним робіт, здійснюється правлінням об’єднання відповідно до покладених на нього загальними зборами повноважень.

Правління об’єднання за заявою співвласника, який має заборгованість із сплати внесків та платежів, або за власною ініціативою укладає за згодою такого співвласника з ним договір про виконання робіт на суму, що не перевищує суму заборгованості. Договір підписується головою правління об’єднання та співвласником, який має заборгованість із сплати внесків та платежів.

3. У договорі зазначаються вид, обсяг робіт, їх вартість і строки виконання, а також умови придбання необхідних для виконання робіт матеріалів і обладнання (у разі потреби). Кожній стороні договору надається по одному примірнику договору.

4. Після завершення робіт складається акт виконаних робіт за визначеною правлінням об’єднання формою, який підписується головою правління об’єднання та співвласником, який забезпечив виконання відповідних робіт. В акті виконаних робіт зазначається вид робіт, їх обсяг і вартість.

Акт виконаних робіт складається у двох примірниках. Кожній стороні договору надається по одному примірнику акта.

5. Вартість виконаних робіт у повному обсязі зараховується у рахунок списання (зменшення розміру) заборгованості із сплати внесків та платежів співвласника.

Про зарахування вартості робіт у рахунок списання (зменшення розміру) заборгованості із сплати внесків та платежів співвласника голова правління об’єднання видає співвласнику довідку за формою, визначеною правлінням об’єднання.

У довідці зазначається:

дата складення довідки;

прізвище, ім’я, по батькові, адреса співвласника, якому видано зазначену довідку;

реквізити договору та акта виконаних робіт;

інформація про зарахування вартості виконаних робіт у рахунок списання (зменшення розміру) заборгованості із сплати внесків та платежів із зазначенням дати такого списання (зменшення розміру заборгованості);

прізвище, ім’я, по батькові голови правління об’єднання.

Довідка підписується головою правління об’єднання, підпис якого завіряється печаткою (у разі наявності).

Постанова від 11 жовтня 2002 р. N 1521 Про реалізацію Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”

Оригінал документу на сайті Законодавство України

Відповідно до статей 6, 11, 17 і 21 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” ( 2866-14 ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити такі, що додаються:

Порядок державної реєстрації об’єднань співвласників багатоквартирного будинку;

Порядок передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс;

Порядок проведення розрахунків з членами об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, які мають перед ним заборгованість, за виконані ними роботи з утримання неподільного та загального майна об’єднання;

Порядок створення спеціальних фондів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

сприяти створенню об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;

забезпечити неухильне виконання органами державної реєстрації вимог Порядку державної реєстрації об’єднань співвласників багатоквартирного будинку.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. N 588 ( 588-95-п ) “Про затвердження Положення про порядок організації та діяльності об’єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні” (ЗП України, 1995 р., N 10, ст. 259);

постанову Кабінету Міністрів України від 17 березня 2000 р. N 513 ( 513-2000-п ) “Про внесення зміни до Положення про порядок організації та діяльності об’єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні” (Офіційний вісник України, 2000 р., N 12, ст. 465).

4. Роз’яснення з питань застосування затверджених цією постановою порядків надаються Державним комітетом з питань житлово-комунального господарства.

5. Ця постанова набирає чинності через 30 днів після опублікування в газеті “Урядовий кур’єр”.

Прем’єр-міністр України А.КІНАХ

Інд. 21

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 11 жовтня 2002 р. N 1521

ПОРЯДОК
державної реєстрації об’єднань співвласників
багатоквартирного будинку

Загальна частина

1. Державна реєстрація об’єднань співвласників багатоквартирного будинку (далі – об’єднання) проводиться виконавчим органом міської, районної у місті ради, районною, районною у мм. Києві і Севастополі державною адміністрацією (далі – органи державної реєстрації) за місцем знаходження багатоквартирного будинку.

Органи державної реєстрації ведуть реєстри об’єднань співвласників багатоквартирного будинку в установленому ними порядку.

Реєстрація об’єднань, найменування яких тотожні найменуванням інших об’єднань, внесених до відповідного реєстру об’єднань співвласників багатоквартирного будинку (далі – реєстр), не допускається.

Орган державної реєстрації дає змогу провести перевірку заявленого найменування об’єднання на тотожність найменуванням об’єднань, внесених до реєстру.

2. Об’єднання розташовується за місцем знаходження багатоквартирного будинку.

Реєстрація об’єднань

3. Для державної реєстрації об’єднання уповноважена установчими зборами особа (далі – заявник) подає безпосередньо або надсилає поштою (рекомендованим листом) до органу державної реєстрації:

1) реєстраційну картку, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію об’єднання, оформлену за зразком згідно з додатком 1 до цього Порядку;

2) протокол установчих зборів, на яких було прийнято рішення про створення об’єднання та затвердження його статуту;

3) два примірники оригіналу і п’ять копій статуту об’єднання, оформлені згідно з вимогами законодавства; ( Підпункт 3 пункту 3 в редакції Постанови КМ N 1242 ( 1242-2004-п ) від 22.09.2004 )

4) список членів об’єднання, складений згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Відповідальність за достовірність відомостей, наведених у поданих документах, несуть власники житлових (нежитлових) приміщень та заявник.

4. Документи, що подаються до органів державної реєстрації, складаються державною чи іншою мовою відповідно до статті 11 Закону УРСР “Про мови в Українській РСР” ( 8312-11 ), прошиваються та пронумеровуються.

5. Державна реєстрація об’єднань проводиться безоплатно.

6. Реєстраційна картка об’єднання заповнюється заявником та зберігається в органі державної реєстрації.

Орган державної реєстрації перевіряє наведені у реєстраційній картці відомості, комплектність поданих документів та відповідність їх законодавству.

У разі позитивного результату перевірки орган державної реєстрації формує реєстраційну справу об’єднання і зазначає дату надходження документів у журналі обліку реєстраційних справ, який ведеться за формою, встановленою цим органом.

У разі коли в результаті перевірки виявлено, що заявником подано не всі необхідні документи або вони не відповідають вимогам законодавства, орган державної реєстрації повідомляє про це заявника і повертає йому документи. Після врахування зауважень заявник може подати документи повторно.

Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявників подання документів, не передбачених цим Порядком, і несе відповідальність за зберігання реєстраційної справи.

Орган державної реєстрації у місячний термін після надходження необхідних документів вносить дані реєстраційної картки до реєстру та видає свідоцтво про державну реєстрацію об’єднання із зазначенням ідентифікаційного коду згідно з ЄДРПОУ за зразком згідно з додатком 3 до цього Порядку, а у разі відмови
у реєстрації – дає вмотивовану письмову відповідь.

Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена заявником або іншими заінтересованими особами в установленому порядку.

7. Заявнику видається оригінал і п’ять копій свідоцтва про державну реєстрацію об’єднання, а також оригінал і п’ять копій його статуту з відповідною відміткою органу державної реєстрації. { Абзац перший пункту 7 в редакції Постанови КМ N 1242 ( 1242-2004-п ) від 22.09.2004 }

Копії статуту і свідоцтва про державну реєстрацію об’єднання, засвідчені органом державної реєстрації, не потребують додаткового засвідчення чи затвердження.

8. Орган державної реєстрації подає протягом п’яти робочих днів після державної реєстрації об’єднання копії реєстраційної картки з відміткою про реєстрацію до органів державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

9. Свідоцтво про державну реєстрацію об’єднання та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у відповідному органі державної податкової служби, є підставою для відкриття в установленому порядку рахунків у банківських установах.

10. Дозвіл на виготовлення печаток і штампів одержується об’єднанням у встановленому порядку.

Ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ одержується органами державної реєстрації в органах державної статистики і проставляється в реєстраційній картці під час реєстрації об’єднання.

11. Об’єднання вважається юридичною особою з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію.

Перереєстрація об’єднання

та внесення змін до його статуту

12. Об’єднання у разі зміни назви зобов’язане протягом місяця після прийняття рішення про це подати документи для перереєстрації.

Перереєстрація об’єднання проводиться в порядку, встановленому для його державної реєстрації (за винятком підпунктів 4-6 пункту 3 цього Порядку).

13. Орган державної реєстрації протягом п’яти робочих днів після перереєстрації об’єднання подає копії реєстраційної картки з внесеними змінами до органів державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У разі перереєстрації об’єднання оригінали раніше виданого свідоцтва про державну реєстрацію об’єднання та його статуту повертаються до органу державної реєстрації.

14. Зміни до статуту об’єднання підлягають державній реєстрації протягом п’яти робочих днів після надходження відповідної інформації до органу державної реєстрації.

Зміни до статуту оформляються у вигляді окремих додатків або шляхом викладення його у новій редакції з додержанням вимог, визначених цим Порядком. На титульному аркуші оригіналу статуту робиться відмітка про внесення змін, а на титульних аркушах додатків до статуту – про те, що зазначені документи є невід’ємною частиною оригіналу. У разі викладення статуту у новій реакції на титульному аркуші робиться відповідна відмітка.

15. Орган державної реєстрації протягом п’яти робочих днів після державної реєстрації змін до статуту подає копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію внесених змін до органів державної статистики та у разі потреби – до органів державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Видача дубліката свідоцтва про державну реєстрацію
об’єднання

16. У разі втрати (знищення) свідоцтва про державну реєстрацію об’єднанню видається його дублікат.

17. Для одержання дубліката свідоцтва про державну реєстрацію об’єднання до органу державної реєстрації подаються:

заява про видачу дубліката;

підтвердження про опублікування в друкованих засобах масової інформації оголошення про визнання втраченого свідоцтва недійсним.

Орган державної реєстрації протягом п’яти робочих днів після надходження заяви видає дублікат свідоцтва про державну реєстрацію об’єднання.

18. У разі втрати (знищення) оригіналу статуту об’єднання заявник може звернутися до органу державної реєстрації з проханням про видачу копії статуту, що зберігається у цьому органі.

Скасування реєстрації об’єднання

19. Реєстрація об’єднання скасовується органом державної реєстрації у разі його ліквідації на підставах, передбачених статтею 28 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” ( 2866-14 ).

20. Реєстрація об’єднання скасовується шляхом виключення його з реєстру, який ведеться органом державної реєстрації, після проведення заходів щодо його ліквідації і подання до органу державної реєстрації таких документів:

заяви правління об’єднання чи рішення суду у випадках, передбачених законодавством;

акта ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом;

довідок банківських установ про закриття рахунків;

довідки відповідного органу державної податкової служби про зняття з обліку;

підтвердження про опублікування в друкованих засобах масової інформації оголошення про ліквідацію об’єднання;

довідки місцевої державної архівної установи за місцем знаходження об’єднання про прийняття документів на архівне зберігання;

довідки органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів;

оригіналів статуту об’єднання і свідоцтва про державну реєстрацію.

21. Реєстраційна справа об’єднання, реєстрацію якого скасовано, передається органом державної реєстрації до місцевої державної архівної установи.

22. Органи державної реєстрації протягом десяти робочих днів після скасування державної реєстрації об’єднання надсилають відповідним органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування повідомлення за зразком згідно
з додатком 4 до цього Порядку.

Зразок

Додаток 1
до Порядку державної реєстрації
об’єднань співвласників
багатоквартирного будинку

РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА
об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

Реєстрація – перереєстрація – внесення змін до статуту
(необхідне підкреслити)

__________________________________________________________________
(найменування об’єднання)
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________

Місцезнаходження _________________________________________________
(повна адреса)
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________

Поштовий індекс __________ телефон _______________ факс __________
Електронна адреса ________________________________________________
Власник (балансоутримувач) будинку _______________________________

Дата проведення установчих (загальних) зборів ____________________

Картку заповнив _________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
__________________________________________________________________
(назва і номер документа, що посвідчує особу)
___________________________________________ _____________________
(адреса) (номер телефону)

___ ___________________ 200_ р. ________________________________
(підпис)

Відомості перевірено ________ ___________________________________
(підпис) (ініціали та прізвище посадової
особи органу державної реєстрації)

Дата складення і номер у реєстрі об’єднань співвласників
багатоквартирного будинку ________________________________________

Ідентифікаційний код об’єднання згідно з ЄДРПОУ __________________

М.П.

Зразок

Додаток 2
до Порядку державної реєстрації
об’єднань співвласників
багатоквартирного будинку

СПИСОК
членів об’єднання співвласників
багатоквартирного будинку
____________________________________________
(адреса)
____________________________________________

[su_table]

№ з/п

Номер квартири чи назва нежитлового приміщення

Прізвище ім’я, по батькові власника або уповноваженої особи

Інші власники цього приміщення

Розмір загальної площі житлового чи нежитлового приміщення, кв. метрів

Частка житлового чи нежитлового приміщення у загальній площі житлових чи нежитлових приміщень будинку, відсотків

Підпис власника або уповноваженої ним особи

[/su_table]

Голова
установчих зборів _____________ __________________________
(підпис) (ініціали та прізвище)

“___” _____________ 200_ р.

Зразок

Додаток З
до Порядку державної реєстрації
об’єднань співвласників
багатоквартирного будинку

Державний Герб України

СВІДОЦТВО
про державну реєстрацію об’єднання
співвласників багатоквартирного будинку

Місцезнаходження _________________________________________________
(адреса)

Поштовий індекс __________ телефон _____________ факс ____________
Електронна адреса ________________________________________________
Ідентифікаційний код об’єднання згідно з ЄДРПОУ___________________
Видано ___________________________________________________________
(найменування органу державної реєстрації)
__________________________________________________________________

“___” ___________ 200_ р., про що зроблено запис у реєстрі
об’єднань співвласників багатоквартирного будинку за номером
_________________________________________________________________.

______________________ ______________ ______________________
(посада уповноваженої (підпис) (ініціали та прізвище)
особи органу
державної реєстрації)

М.П.

Зразок

Додаток 4
до Порядку державної реєстрації
об’єднань співвласників
багатоквартирного будинку

ПОВІДОМЛЕННЯ
про скасування державної реєстрації об’єднання
співвласників багатоквартирного будинку

Місцезнаходження _________________________________________________
(адреса)
__________________________________________________________________

Ідентифікаційний код об’єднання згідно з ЄДРПОУ __________________
Найменування органу, який скасував державну реєстрацію об’єднання
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________

Дата скасування “___” _____________ 200_ р.
Номер протоколу (рішення) ________________________________________

М.П.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 11 жовтня 2002 р. N 1521

ПОРЯДОК
передачі житлового комплексу або
його частини з балансу на баланс

1. Цей Порядок регулює процедуру передачі житлового комплексу на баланс об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі – об’єднання), а також житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, з балансу колишнього балансоутримувача.

2. Загальні збори об’єднання вирішують питання про:

прийняття житлового комплексу на баланс об’єднання;

залишення житлового комплексу або його частини на балансі попереднього балансоутримувача (за умови укладення з ним відповідного договору);

передачу житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, та укладення з цією юридичною особою відповідного договору.

3. Для приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс утворюється відповідна комісія.

У разі прийняття рішення про передачу житлового комплексу на баланс об’єднання утворюється комісія у складі представників попереднього балансоутримувача та об’єднання, а у разі прийняття рішення про передачу житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, – у складі представників попереднього балансоутримувача, юридичної особи, на баланс якої передається майно, та об’єднання.

Комісію очолює представник приймаючої сторони.

4. Комісія визначає технічний стан житлового комплексу або його частини відповідно до вимог законодавства та складає акт приймання-передачі згідно з додатком до цього Порядку.

5. Передача житлового комплексу або його частини з балансу на баланс проводиться разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом будинку та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж тощо) у двомісячний термін після надходження відповідного звернення від об’єднання.

У разі втрати план земельної ділянки, технічний паспорт будинку або технічна документація виготовляються чи відновлюються за рахунок підприємства, установи чи організації, з балансу яких передається житловий комплекс або його частина, протягом місяця після надходження відповідного звернення від об’єднання.

6. Кожній із сторін, що бере участь у прийманні-передачі, надається примірник акта приймання-передачі, підписаний членами комісії та затверджений керівництвом кожної сторони (підписи скріплюються печаткою).

7. Датою передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс є дата підписання акта приймання-передачі.

Зразок

Додаток
до Порядку передачі житлового
комплексу або його частини з
балансу на баланс

АКТ
приймання-передачі житлового комплексу
або його частини з балансу на баланс

Комісія у складі ____________________________________________
(посада, прізвище, ім’я та по батькові)
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________

“___” ______________ 200_ р. провела обстеження активів житлового
комплексу (його частини)

за адресою ______________________________________________________,

що передається з балансу _________________________________________
(назва підприємства, установи,
організації, що передає житловий
комплекс)

на баланс _______________________________________________________,
(назва підприємства, установи, організації, що приймає
житловий комплекс)

і встановила:

активи житлового будинку мають такі показники:

1. Загальні відомості

Рік введення в експлуатацію ______________________________________

Матеріали стін ___________________________________________________

Матеріали покрівлі___________________ площа ___________ кв. метрів

Група капітальності ______________________________________________

Кількість поверхів _______________________________________________

Об’єм будівлі ________________________________________ куб. метрів

Кількість сходових кліток ________________________________________

2. Відомості про площу житлового комплексу (його частини),
кв. метрів

Площа забудови ___________________________________________________

Загальна площа будинку (частини будинку)__________________________

Житлова площа квартир ____________________________________________

Загальна площа квартир ___________________________________________

Загальна площа допоміжних приміщень ______________________________

у тому числі, кв. метрів:

сходові клітки ___________________________________________________

вестибюлі ________________________________________________________

позаквартирні коридори ___________________________________________

колясочні ________________________________________________________

комори ___________________________________________________________

сміттєкамери _____________________________________________________

горища ___________________________________________________________

підвали __________________________________________________________

шахти і машинні відділення ліфтів ________________________________

інші технічні приміщення _________________________________________

Кількість квартир у будинку (частині будинку) ____________________

у тому числі, кв. метрів:

однокімнатних ___________ загальною площею _______________________

двокімнатних ____________ загальною площею _______________________

трикімнатних ____________ загальною площею _______________________

чотирикімнатних _________ загальною площею _______________________

п’ятикімнатних і більше __________ загальною площею ______________

Кількість мешканців ______________________________________________

3. Облаштування житлового комплексу (його частини)

Водопроводом _____________________________________________ квартир

з довжиною внутрішньобудинкових мереж _______________ метрів.

Каналізацією _____________________________________________ квартир

з довжиною внутрішньобудинкових мереж _______________ метрів.

Центральним опаленням ____________________________________ квартир

з довжиною внутрішньобудинкових мереж _______________ метрів,

у тому числі:

від власної котельні _____________________________________ квартир

з довжиною мереж ____________________________________ метрів;

від групової котельні ____________________________________ квартир

з довжиною внутрішньобудинкових мереж _______________ метрів;

від ТЕЦ __________________________________________________ квартир

з довжиною внутрішньобудинкових мереж _______________ метрів.

Опаленням від поквартирних котлів, печей тощо ___________ квартир.

Гарячим водопостачанням __________________________________ квартир

з довжиною внутрішньобудинкових мереж _______________ метрів;

у тому числі:

від колонок _____________________________________________ квартир;

від місцевої котельні ____________________________________ квартир

з довжиною внутрішньобудинкових мереж _______________ метрів;

від ТЕЦ _______________________________________ квартир

з довжиною внутрішньобудинкових мереж _______________ метрів.

Електроосвітленням _______________________________________ квартир

з довжиною внутрішньобудинкових мереж _______________ метрів.

Газопостачанням __________________________________________ квартир

з довжиною внутрішньобудинкових мереж _______________ метрів.

Стаціонарними електроплитами ____________________________ квартир.

Газовими плитами ________________________________________ квартир.

Ліфтами ___________________ одиниць, у тому числі підключеними

до об’єднаних диспетчерських систем _____________________ одиниць.

Сміттєпроводами ________________________ одиниць

з довжиною стволів __________________________________ пог. м.

Замково-переговорними пристроями ______________________ під’їздів.

Найбільше теплове навантаження:

на опалення __________________________________ Г/кал

на гаряче водопостачання ______________________ Г/кал

на вентиляцію__________________________________ Г/кал

4. Вартість активів ______________________________________________

Первісна (переоцінена) вартість житлового комплексу (його частини)
_________________________________________________________ гривень.

Знос (амортизація) будинку (на перше число місяця, в якому
здійснюється передача житлового комплексу або його частини) станом
на ___ ____________ 200_ року _______ гривень.

5. Благоустрій прибудинкової території

Кількість дерев та чагарників ___________________________ одиниць.

Площа газонів та квітників ___________________________ кв. метрів.

Площа асфальтових покрить ____________________________ кв. метрів.

Площа прибудинкової території ________________________ кв. метрів.

Інші відомості про домоволодіння _________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________

6. Наслідки огляду та випробувань елементів житлового комплексу
(його частини) ___________________________________________________
__________________________________________________________________

Разом із житловим комплексом (його частиною) передається така
технічна документація:

технічний паспорт на будинок;

плани поверхів;

схеми інженерного обладнання,

у тому числі:

– холодного та гарячого водопостачання;

– каналізації;

– теплопостачання;

– електропостачання;

– газопостачання;

– домові книги;

інше _____________________________________________________________
(перелік документів)
__________________________________________________________________

Голова комісії

______________________ ______________ ________________________
(посада) (підпис) (ініціали та прізвище)

Члени комісії:

______________________ ______________ ________________________
(посада) (підпис) (ініціали та прізвище)

“___” ________________ 200_ р.

Від підприємства, установи, організації, з балансу якої
передається житловий комлпекс або його частина

Керівник _________________ ____________ ________________________
(посада) (підпис) (ініціали та прізвище)

М.П.

Від підприємства, установи, організації, на баланс якої
передається житловий комплекс або його частина

Керівник _________________ ____________ ________________________
(посада) (підпис) (ініціали та прізвище)

М.П.

Від об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

Представник (представники)
правління ____________ ________________________
(підпис) (ініціали та прізвище)

М.П.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 11 жовтня 2002 р. N 1521

ПОРЯДОК
проведення розрахунків з членами об’єднання
співвласників багатоквартирного будинку, які
мають перед ним заборгованість, за виконані
ними роботи з утримання неподільного та
загального майна об’єднання

1. Цей Порядок застосовується у разі, коли статутом або рішенням загальних зборів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі – об’єднання) не визначено іншого порядку розрахунків з членами об’єднання, які мають перед ним заборгованість, за виконані ними роботи з утримання неподільного та загального майна об’єднання (далі – роботи).

2. Рішення про виконання членом об’єднання робіт приймається правлінням об’єднання за заявою його члена або власною ініціативою правління у разі згоди члена об’єднання.

3. Вартість і терміни виконання робіт, а також порядок придбання необхідних обладнання та матеріалів зазначаються в договорі між правлінням об’єднання і його членом, який виконуватиме роботи.

4. Після виконання робіт складається відповідний акт, який підписується представником правління та членом об’єднання, що виконав роботи.

5. Вартість виконаних робіт зараховується правлінням об’єднання у рахунок боргу члена об’єднання. Якщо вартість виконаних робіт перевищує суму заборгованості, то правління за домовленістю з членом об’єднання зараховує різницю у рахунок майбутніх платежів або видає кошти готівкою.

У разі зарахування вартості робіт у рахунок заборгованості або майбутніх платежів правління видає члену об’єднання відповідний документ за визначеною правлінням формою.

6. Доходи, отримані членом об’єднання в результаті виконання робіт, передбачених цим Порядком, оподатковуються відповідно до законодавства.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 11 жовтня 2002 р. N 1521

ПОРЯДОК
створення спеціальних фондів об’єднання співвласників
багатоквартирного будинку

1. Рішення про створення спеціальних фондів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі – об’єднання) приймається загальними зборами об’єднання з визначенням очікуваних джерел фінансування цих фондів.

2. Спеціальні фонди об’єднання створюються для виконання заходів, пов’язаних із значним витрачанням коштів, зокрема для:

обладнання будинку засобами обліку та регулювання теплової енергії, холодної та гарячої води, впровадження енергозберігаючих заходів;

обладнання під’їздів місцями для охорони;

проведення робіт з удосконалення експлуатації внутрішньобудинкових інженерних систем;

капітального ремонту будинку;

інших заходів, визначених загальними зборами.

3. Джерелами формування спеціальних фондів об’єднання можуть бути:

щомісячні внески членів об’єднання;

одноразові цільові внески членів об’єднання;

цільове фінансування за рахунок місцевих бюджетів на обладнання під’їздів місцями для охорони;

цільові внески юридичних осіб, які надають житлово-комунальні послуги, для здійснення заходів з удосконалення експлуатації внутрішньобудинкових інженерних систем;

добровільні внески юридичних та фізичних осіб;

кошти, одержані об’єднанням у результаті здачі в оренду допоміжних приміщень;

інші не заборонені законодавством джерела фінансування.

4. Кошти спеціальних фондів об’єднання зберігаються на рахунках об’єднання у банківських установах.

Закон “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”

Оригінал документу на сайті Законодавство України

Цей Закон визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) багатоквартирний будинок – житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об’єктами нерухомого майна;

2) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

3) нежитлове приміщення – ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об’єктом нерухомого майна;

4) прибудинкова територія – територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

5) співвласник багатоквартирного будинку (далі – співвласник) – власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

6) спільне майно багатоквартирного будинку – приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

7) управитель багатоквартирного будинку (далі – управитель) – фізична особа – підприємець або юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;

8) управління багатоквартирним будинком – вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов’язків співвласників, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку;

9) частка співвласника – частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

2. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, законах України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” та “Про житлово-комунальні послуги”.

Стаття 2. Відносини, що регулюються цим Законом

1. Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов’язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

2. Положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов’язків власників житлових та нежитлових приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”.

Стаття 3. Законодавство про відносини власності у багатоквартирних будинках

1. Законодавство, що регулює відносини з реалізації права власності у багатоквартирних будинках, складається з Конституції України, цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері власності у багатоквартирних будинках.

Стаття 4. Суб’єкти права власності у багатоквартирному будинку

1. Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

2. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

3. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов’язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Стаття 5. Спільне майно багатоквартирного будинку

1. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

2. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

3. Кредитор співвласника не має права вимагати виділення частки із спільного майна багатоквартирного будинку в натурі для звернення стягнення на неї.

4. Співвласник має право вільного доступу до технічної документації на багатоквартирний будинок.

5. Замовник будівництва або попередній власник будинку зобов’язаний передати один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об’єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку. У разі якщо об’єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено та уповноважену особу не визначено, примірник технічної документації на будинок передається управителю, якщо його обрано відповідно до закону.

6. У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку.

У разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю.

Стаття 6. Права співвласників багатоквартирного будинку

1. Співвласники мають право:

1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;

2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника;

3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;

4) безоплатно одержувати інформацію про суб’єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;

5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії;

6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника;

7) інші права, визначені законом.

2. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

3. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.

Стаття 7. Обов’язки співвласників багатоквартирного будинку

1. Співвласники зобов’язані:

1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;

2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;

3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням;

4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;

5) виконувати рішення зборів співвласників;

6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;

7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку;

8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства;

9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом;

10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

2. Кожний співвласник несе зобов’язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

3. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов’язків попереднього власника як співвласника.

Стаття 8. Відповідальність співвласників багатоквартирного будинку

1. Співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласники не несуть відповідальності за зобов’язаннями, що виникли внаслідок дій уповноваженої особи (осіб) та/або управителя, вчинених з перевищенням наданих їм повноважень.

2. Обсяг зобов’язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов’язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласник звільняється від відповідальності за договором, який є обов’язковим для всіх співвласників, якщо доведе, що належним чином виконав відповідні обов’язки співвласника.

Стаття 9. Форми управління багатоквартирним будинком

1. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції – об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об’єднань співвласників багатоквартирного будинку).

2. Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.

Стаття 10. Прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком зборами співвласників

1. Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об’єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.

2. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:

1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;

2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;

3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;

4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;

5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;

6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;

7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

3. Збори співвласників можуть скликатися ініціативною групою у складі не менше трьох співвласників або управителем.

4. Повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під’їзду багатоквартирного будинку.

5. Повідомлення про проведення зборів співвласників має містити інформацію про ініціатора проведення таких зборів, дату, місце та час їх проведення, порядок денний. До повідомлення про проведення зборів співвласників можуть додаватися додаткові матеріали або інформація, що будуть розглядатися на зборах.

6. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників.

7. Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування (“за”, “проти”, “утримався”), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.

У протоколі обов’язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім’я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника).

8. Якщо під час проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано встановленої частиною шостою цієї статті кількості голосів “за” або “проти”, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів співвласників. Якщо протягом цього строку необхідної кількості голосів “за” не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням.

Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно. Питання – це текст, у якому викладається пропозиція у вигляді резолюції, щодо якої учаснику опитування пропонується відповісти “за”, “проти” або “утримався”. Питання повинно мати чітке і зрозуміле формулювання, що не допускає різних тлумачень.

Письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім’я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання “так”, “ні” або “утримався”, особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування.

Голосування від імені співвласника представником здійснюється в порядку представництва згідно з вимогами цивільного законодавства. Кожен співвласник, який має право голосу, може реалізувати це право під час проведення такого опитування лише один раз з одного питання.

Забороняється в процесі проведення письмового опитування співвласників примушувати їх до голосування за або проти прийняття відповідного рішення чи винагороджувати їх за це в будь-якій формі.

За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування.

Листки письмового опитування співвласників пронумеровуються, прошнуровуються та додаються до відповідного протоколу зборів.

9. Протокол зборів співвласників з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, складається не менш як у двох примірниках, один з яких зберігається в управителя, а другий передається на зберігання виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради за місцем розташування багатоквартирного будинку, який розміщує результативну частину рішення, прийнятого зборами співвласників, на своєму офіційному веб-сайті.

Порядок зберігання виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад протоколів зборів співвласників та розміщення ними на офіційному веб-сайті інформації про рішення, прийняті такими зборами, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

10. Повідомлення про рішення, прийняте зборами співвласників, не пізніше 10 днів після його прийняття надається в письмовій формі кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також розміщується у загальнодоступному місці при вході до кожного під’їзду.

11. Рішення зборів співвласників є обов’язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

12. За рішенням зборів співвласників повноваження щодо прийняття рішень стосовно спільного майна, яким користується лише певна група співвласників (співвласники квартир та нежитлових приміщень, розташованих в одному під’їзді або секції багатоквартирного будинку, тощо), за умови що при цьому не порушуються права інших співвласників, можуть бути передані цій групі співвласників. Такі рішення стосовно спільного майна приймаються зборами зазначеної групи співвласників у порядку, передбаченому частинами четвертою – шостою, восьмою – одинадцятою цієї статті.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під’їзд, секція багатоквартирного будинку тощо). Якщо одна особа є власником квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під’їзд, секція багатоквартирного будинку тощо), рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників усіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під’їзд, секція багатоквартирного будинку тощо).

Стаття 11. Управління багатоквартирним будинком управителем

1. Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

2. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем.

3. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

4. Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є:

1) перелік послуг;

2) права і обов’язки сторін;

3) ціна на послуги;

4) строк дії договору.

5. Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов’язковим для виконання всіма співвласниками.

Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов’язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.

{Абзац другий частини п’ятої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1982-VIII від 23.03.2017}

6. Договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.

До договорів, предметом яких не є управління багатоквартирним будинком, передбачене частиною шостою цієї статті, обмеження щодо строку договору не застосовується.

Стаття 12. Витрати на управління багатоквартирним будинком

1. Витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

2-1) витрати, пов’язані з виконанням зобов’язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;

{Частину першу статті 12 доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом № 2095-VIII від 08.06.2017}

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

2. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

3. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

4. Зобов’язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Стаття 13. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2015 року.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):

а) у статті 42:

у назві слово “жилих” виключити;

у частинах першій, третій і четвертій слово “жилі” виключити;

частину другу викласти в такій редакції:

“2. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”;

доповнити частиною п’ятою такого змісту:

“5. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку”;

б) у статті 89:

частину першу доповнити словами “якщо інше не встановлено законом”;

частину другу доповнити пунктом “г” такого змісту:

“г) співвласників багатоквартирного будинку”;

частину четверту доповнити словами “крім випадків, установлених законом”;

в) частину другу статті 92 доповнити пунктом “д” такого змісту:

“д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку”;

2) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):

а) абзаци перший і другий частини другої статті 369 доповнити словами “якщо інше не встановлено законом”;

б) частину першу статей 370, 371 і 372 доповнити словами “крім випадків, установлених законом”;

в) частину другу статті 382 викласти в такій редакції:

“2. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав”;

г) частину другу статті 383 після слів “інших квартир” доповнити словами “та нежитлових приміщень”, а слово “житловому” виключити;

ґ) статтю 385 викласти в такій редакції:

“Стаття 385. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

1. Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Таке об’єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту”;

д) у частині третій статті 812 слово “житловому” виключити;

3) у Законі України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 10, ст. 78; 2006 р., № 4, ст. 60; 2011 р., № 6, ст. 41; 2013 р., № 48, ст. 682):

а) статтю 1 викласти в такій редакції:

“Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

асоціація об’єднань співвласників багатоквартирного будинку (далі – асоціація) – юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;

об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі – об’єднання) – юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

представник співвласника – фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника;

співвласники багатоквартирного будинку (далі – співвласники) – власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, законах України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” та “Про житлово-комунальні послуги”;

б) абзац третій статті 2 викласти в такій редакції:

“відносини суб’єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об’єднанні”;

в) у статті 4:

у першому реченні частини другої слова “як організація” замінити словами “як непідприємницьке товариство”;

частину третю викласти в такій редакції:

“В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об’єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об’єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об’єднання”;

у частині четвертій слова “власників приміщень” замінити словом “співвласників”, а слово “будинку” – словами “багатоквартирного будинку”;

частину п’яту викласти в такій редакції:

“Господарче забезпечення діяльності об’єднання може здійснюватися власними силами об’єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб’єктів господарювання”;

частину восьму доповнити реченням такого змісту: “Об’єднання не несе відповідальності за зобов’язаннями співвласників”;

доповнити частиною десятою такого змісту:

“Майно, придбане об’єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю”;

г) частини третю і четверту статті 5 викласти в такій редакції:

“Участь в установчих зборах беруть члени житлово-будівельного кооперативу, які повністю сплатили вартість квартир і належну частку у вартості нежитлових приміщень та іншого майна і виявили таке бажання.

У разі сплати вартості квартир і належної частки у вартості нежитлових приміщень та іншого майна не в повному обсязі окремими членами житлово-будівельного кооперативу вони можуть брати участь у зборах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, за згодою інших членів житлово-будівельного кооперативу”;

ґ) у статті 6:

частину першу викласти в такій редакції:

“Об’єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об’єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку”;

у частині третій слова “власником будинку або” виключити;

у частині четвертій:

у першому реченні слова “власником будинку або” виключити;

у другому реченні слово “власнику” замінити словом “співвласнику”;

у частині шостій слово “власників” замінити словом “співвласників”, а слова “уповноважених осіб” – словом “представників”;

частини сьому – дванадцяту викласти в такій редакції:

Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.

Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів “за” або “проти”, встановленої частиною дев’ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів “за” не набрано, рішення вважається неприйнятим.

Письмове опитування під час установчих зборів об’єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.

Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування (“за” чи “проти”)”;

доповнити частинами шістнадцятою – дев’ятнадцятою такого змісту:

“Установчі документи об’єднання підписує голова установчих зборів або інша уповноважена зборами особа.

У разі створення об’єднання власниками квартир та/або нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках голосування співвласників щодо створення такого об’єднання проводиться у порядку, передбаченому цією статтею, за кожним багатоквартирним будинком окремо. Результати голосування визначаються окремо для кожного багатоквартирного будинку.

Колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об’єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об’єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.

У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об’єднання, протягом півроку з дня державної реєстрації об’єднання відновлює її за власний рахунок”;

д) у статті 7:

у частині першій:

перше речення абзацу першого викласти в такій редакції:

“Статут об’єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства”;

абзаци четвертий, п’ятий, тринадцятий і п’ятнадцятий виключити;

частину другу викласти в такій редакції:

“Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об’єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов’язковим”;

е) у статті 8:

частину першу викласти в такій редакції:

“До складу асоціації входять об’єднання”;

в абзаці другому частини другої слово “назву” замінити словом “найменування”;

у частині третій слово “важливими” замінити словом “істотними”;

є) статтю 9 виключити;

ж) у статті 10:

частини третю і четверту викласти в такій редакції:

“Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об’єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік”;

після частини шостої доповнити новою частиною такого змісту:

“Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії”.

У зв’язку з цим частини сьому – шістнадцяту вважати відповідно частинами восьмою – сімнадцятою;

у частині дев’ятій:

абзаци четвертий, шостий і сьомий викласти в такій редакції:

“питання про використання спільного майна”;

“попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об’єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина;

визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників”;

в абзаці восьмому слово “будинку” замінити словами “багатоквартирного будинку”;

абзаци дев’ятий – дванадцятий викласти в такій редакції:

“визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління;

визначення обмежень на користування спільним майном;

обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації;

прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах”;

після частини одинадцятої доповнити п’ятьма новими частинами такого змісту:

“Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статутом об’єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, – більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів “за” або “проти”, встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів “за” не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування (“за” чи “проти”)”.

У зв’язку з цим частини дванадцяту – шістнадцяту вважати відповідно частинами сімнадцятою – двадцять першою;

у частині дев’ятнадцятій:

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

“укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням”;

доповнити абзацом восьмим такого змісту:

“призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення”;

з) статтю 11 виключити;

и) статтю 12 викласти в такій редакції:

“Стаття 12. Управління багатоквартирним будинком

Управління багатоквартирним будинком здійснює об’єднання через свої органи управління.

За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Об’єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об’єднання”;

і) у статті 13:

назву і частину першу викласти в такій редакції:

“Стаття 13. Відносини співвласників і управителя

Якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об’єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об’єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства”;

частини другу, третю і п’яту виключити;

частину шосту викласти в такій редакції:

“У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об’єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду”;

частину сьому виключити;

ї) у статті 14:

назву викласти в такій редакції:

“Стаття 14. Права співвласника”;

у частині першій:

абзац перший викласти в такій редакції:

“Співвласник має право”;

абзац сьомий виключити;

у частині другій слова “На вимогу” замінити словами “Об’єднання на вимогу”, а слово “воно” виключити;

у частинах третій – п’ятій слово “власників” замінити словом “співвласників”;

у частині четвертій слова “прав власника” замінити словами “співвласником своїх прав”;

й) статті 15 і 16 викласти в такій редакції:

“Стаття 15. Обов’язки співвласника

Співвласник зобов’язаний:

виконувати обов’язки, передбачені статутом об’єднання;

виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень;

використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями;

забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення;

забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;

не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників;

дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;

своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі;

відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників;

виконувати передбачені статутними документами обов’язки перед об’єднанням;

запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об’єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання;

дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством.

Статутом об’єднання можуть бути встановлені інші обов’язки співвласників.

Стаття 16. Права об’єднання

Об’єднання має право відповідно до законодавства та статуту об’єднання:

утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність;

приймати рішення про надходження та витрати коштів об’єднання;

визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об’єднання;

укладати договори;

виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку;

встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об’єднання в порядку, визначеному законом;

визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою;

здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів;

захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності;

використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об’єднання;

встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку.

Загальні збори об’єднання мають право делегувати асоціації, до якої входить об’єднання, частину повноважень своїх органів управління.

Об’єднання може стати засновником (членом) асоціації”;

к) абзаци четвертий – шостий частини першої статті 17 викласти в такій редакції:

“вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об’єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об’єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів;

виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб”;

л) в абзацах шостому і восьмому частини першої статті 18 слово “асоціації” виключити;

м) статтю 19 виключити;

н) у статті 20:

назву і частину першу викласти в такій редакції:

“Стаття 20. Визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності”;

частину другу виключити;

частини третю і четверту викласти в такій редакції:

“Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку”;

о) статті 21 і 22 викласти в такій редакції:

“Стаття 21. Кошти об’єднання

Кошти об’єднання складаються з:

залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об’єднання;

внесків і платежів співвласників;

коштів, отриманих об’єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку;

коштів, отриманих об’єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії;

коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об’єднання;

добровільних майнових, у тому числі грошових, внесків фізичних та юридичних осіб;

коштів, залучених на умовах кредиту або позики;

коштів державного та/або місцевого бюджетів, отриманих на підставі спільного фінансування для утримання, реконструкції, реставрації, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення багатоквартирного будинку;

пасивних доходів;

доходів від діяльності заснованих об’єднанням юридичних осіб, що спрямовуються на виконання статутних цілей об’єднання;

коштів, отриманих з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об’єднання.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об’єднання відповідно до законодавства та статуту об’єднання.

Стаття 22. Забезпечення об’єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку

Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об’єднання за рішенням загальних зборів має право:

задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об’єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб’єктів.

Самостійне забезпечення об’єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об’єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Договори з управителем укладаються об’єднанням відповідно до закону.

Для фінансування самозабезпечення об’єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об’єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Об’єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об’єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об’єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об’єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об’єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб’єктів господарювання”;

п) у статті 23:

назву викласти в такій редакції:

“Стаття 23. Внески на утримання і ремонт приміщень”;

частину другу після слова “Власник” доповнити словами “квартири та/або нежитлового”, а слова “інших власників” замінити словами “інших співвласників”;

у частині третій слово “Видатки” замінити словом “Внески”, а слова “та договором про їх використання” – словами “та/або рішенням загальних зборів”;

частину четверту виключити;

р) статтю 24 виключити;

с) у статті 25:

у частині першій слова “виконує функції управителя” замінити словами “управляє багатоквартирним будинком”;

у частині другій:

в абзаці першому слова “витрат власників” замінити словами “витрат співвласників”;

абзац третій після слова “власників” доповнити словами “квартир та/або нежитлових приміщень”;

т) у статті 26:

назву викласти в такій редакції:

“Стаття 26. Оренда приміщень у багатоквартирному будинку”;

частину третю викласти в такій редакції:

“Об’єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об’єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку”;

частини четверту і п’яту виключити;

у частині восьмій слова “жилого чи нежилого” замінити словами “квартири або нежитлового”;

у) у статті 27:

назву викласти в такій редакції:

“Стаття 27. Страхування спільного майна”;

у частині другій слова “жилих або нежилих” замінити словами “квартир та/або нежитлових”;

ф) у статті 28:

частини другу і третю викласти в такій редакції:

“Об’єднання ліквідується у разі:

придбання однією особою всіх приміщень у багатоквартирному будинку;

прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об’єднання;

ухвалення судом рішення про ліквідацію об’єднання.

У разі ліквідації об’єднання кошти, що залишилися після задоволення вимог кредиторів, розподіляються між усіма співвласниками пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, що перебувають у їхній власності”;

у частині четвертій:

у першому реченні слово “власника” замінити словом “співвласника”;

у другому реченні слова “власник приміщення в об’єднанні, незалежно від членства в ньому” замінити словом “співвласник”;

х) у тексті Закону слова “член об’єднання” в усіх відмінках і числах замінити словом “співвласник” у відповідному відмінку і числі, слова “його членів” – словом “співвласників”, слова “неподільне і загальне майно” та “неподільне та загальне майно” в усіх відмінках – словами “спільне майно” у відповідному відмінку, а слова “житловий комплекс” в усіх відмінках – словами “багатоквартирний будинок” у відповідному відмінку;

4) абзац другий частини п’ятої статті 29 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 18, ст. 141; із змінами, внесеними Законом України від 12 лютого 2015 року № 191-VIII) доповнити словами “а також співвласники багатоквартирних будинків у зв’язку з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління”.

3. Установити, що статути об’єднань співвласників багатоквартирного будинку, затверджені до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Установити, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об’єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб’єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.

5. У разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об’єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу – суб’єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об’єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.

У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.

Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій має здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг.

Співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

{Пункт 5 статті 13 в редакції Закону № 1413-VIII від 14.06.2016}

6. Кабінету Міністрів України:

до 1 липня 2015 року розробити порядок списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними підприємствами та органами місцевого самоврядування багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності;

протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України П.ПОРОШЕНКО

м. Київ
14 травня 2015 року
№ 417-VIII

Закон “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”

Оригінал документу на сайті Законодавство України

Цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України ( 435-15 ), законах України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” ( 417-19 ) та “Про житлово-комунальні послуги” ( 1875-15 ).

Стаття 2. Відносини, що регулюються цим Законом

Цей Закон регулює:

порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об’єднань, асоціацій;

відносини суб’єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об’єднанні;

відносини між об’єднаннями та асоціаціями;

відносини між об’єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

відносини між об’єднаннями і господарюючими суб’єктами.

Стаття 3. Законодавство про об’єднання і асоціації

Діяльність об’єднань і асоціацій регулюється цим Законом, Цивільним ( 435-15 ), Житловим ( 5464-10 ) та Земельним кодексами України ( 2768-14 ), іншими нормативно-правовими актами та статутом об’єднання, асоціації.

Стаття 4. Мета створення об’єднання та його статус

Об’єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов’язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об’єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об’єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об’єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об’єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об’єднання.

Основна діяльність об’єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов’язань, пов’язаних з діяльністю об’єднання.

Господарче забезпечення діяльності об’єднання може здійснюватися власними силами об’єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб’єктів господарювання.

Об’єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

Об’єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Об’єднання відповідає за своїми зобов’язаннями коштами і майном об’єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов’язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об’єднання не несе відповідальності за зобов’язаннями співвласників.

Майно об’єднання утворюється з:

майна, переданого йому співвласниками у власність;

одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Майно, придбане об’єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Стаття 5. Реорганізація житлово-будівельних кооперативів у об’єднання

Житлово-будівельні кооперативи можуть бути реорганізовані в об’єднання.

Реорганізація відбувається за рішенням загальних зборів. Відповідно до статуту (положення) кооперативу збори можуть прийняти рішення про реорганізацію кооперативу в об’єднання. З моменту прийняття цього рішення зазначені збори вважаються установчими зборами об’єднання і далі проводяться відповідно до вимог цього Закону.

Участь в установчих зборах беруть члени житлово-будівельного кооперативу, які повністю сплатили вартість квартир і належну частку у вартості нежитлових приміщень та іншого майна і виявили таке бажання.

Створені відповідно до цієї статті об’єднання звільняються від сплати реєстраційного збору.

Стаття 6. Створення об’єднання. Скликання і проведення установчих зборів об’єднання

Об’єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об’єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

Для створення об’єднання скликаються установчі збори.

Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень.

Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.

Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників.

Установчі збори приймають рішення про створення об’єднання і затверджують його статут.

Державна реєстрація об’єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об’єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація змін до статуту об’єднання проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Установчі документи об’єднання підписує голова установчих зборів або інша уповноважена зборами особа.

Стаття 7. Статут об’єднання

Статут об’єднання складається відповідно до типового статуту ( z1155-03 ), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено таке:

назва і місцезнаходження об’єднання;

мета створення, завдання та предмет діяльності об’єднання;

статутні органи об’єднання, їхні повноваження та порядок формування;

порядок скликання та проведення загальних зборів;

періодичність проведення зборів;

порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них;

перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфікована більшість голосів;

джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об’єднання;

порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об’єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат;

перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників;

права і обов’язки співвласників;

відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів;

порядок внесення змін до статуту;

підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) об’єднання і вирішення майнових питань, пов’язаних з цим.

Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об’єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов’язковим.

Стаття 8. Статут асоціації

До складу асоціації входять об’єднання.

Статут асоціації визначає відповідно до законодавства України:

найменування, місцезнаходження асоціації;

представництво від об’єднань;

права і обов’язки членів асоціації;

статутні органи асоціації, їх склад та повноваження, порядок утворення, діяльності та фінансування;

порядок внесення змін до статуту;

підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) асоціації і вирішення майнових питань, пов’язаних з цим.

Статут може містити інші положення, що є істотними для діяльності асоціації.

Стаття 10. Статутні органи об’єднання

Органами управління об’єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об’єднання.

Вищим органом управління об’єднання є загальні збори.

Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об’єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов’язковим для всіх співвласників.

Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом).

Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься:

затвердження статуту об’єднання, внесення змін до нього;

обрання членів правління об’єднання;

питання про використання спільного майна;

затвердження кошторису, балансу об’єднання та річного звіту;

попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об’єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина;

визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників;

прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд;

визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління;

визначення обмежень на користування спільним майном;

прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

За рішенням загальних зборів можуть бути обрані представники від об’єднання, яким зборами надаються відповідні повноваження щодо оперативного вирішення нагальних питань шляхом скликання зборів представників. Статутом визначаються порядок скликання та голосування, перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників.

Збори представників не можуть вирішувати питання, які стосуються майнових прав співвласників, погіршують умови використання майна або умови проживання.

Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Для керівництва поточною діяльністю об’єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об’єднання, визначених статутом.

Правління є виконавчим органом об’єднання і підзвітне загальним зборам.

Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

До компетенції правління відноситься:

підготовка кошторису, балансу об’єднання та річного звіту;

здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством;

розпорядження коштами об’єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об’єднання кошторису;

укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням;

ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об’єднання;

скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників;

призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.

Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління об’єднання на загальних зборах обирається з числа співвласників ревізійна комісія (ревізор) або приймається рішення про залучення аудитора.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами.

Стаття 12. Управління багатоквартирним будинком

Управління багатоквартирним будинком здійснює об’єднання через свої органи управління.

Об’єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об’єднання.

Стаття 13. Відносини співвласників і управителя

Спори щодо змісту конкретного договору вирішуються за згодою сторін або у судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об’єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Стаття 14. Права співвласника

Співвласник має право:

брати участь в управлінні об’єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об’єднання;

обирати та бути обраним до складу статутних органів об’єднання;

знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки;

одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об’єднання;

вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства;

одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.

Об’єднання на вимогу співвласника зобов’язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти.

Порядок здійснення прав співвласників визначається законом.

Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників.

Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Стаття 15. Обов’язки співвласника

Співвласник зобов’язаний:

виконувати обов’язки, передбачені статутом об’єднання;

виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень;

використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями;

не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників;

своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі;

відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників;

виконувати передбачені статутними документами обов’язки перед об’єднанням;

Статутом об’єднання можуть бути встановлені інші обов’язки співвласників.

Стаття 16. Права об’єднання

Об’єднання має право відповідно до законодавства та статуту об’єднання:

утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність;

приймати рішення про надходження та витрати коштів об’єднання;

визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об’єднання;

укладати договори;

виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку;

здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів;

Об’єднання може стати засновником (членом) асоціації.

Стаття 17. Права об’єднання щодо забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов’язків

Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов’язків об’єднання має право:

робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання;

вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об’єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю;

вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об’єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб.

Реалізація прав об’єднання, визначених цією статтею, здійснюється його правлінням за дорученням загальних зборів та відповідно до статуту об’єднання.

Загальні збори об’єднання можуть прийняти рішення про списання боргів співвласників у разі виконання ними робіт, необхідних для утримання спільного майна об’єднання, на суму боргу. Порядок розрахунків за ці операції ( 1521-2002-п ) визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18. Обов’язки об’єднання

Об’єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов’язане:

забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам;

звітувати загальним зборам про виконання кошторису об’єднання за рік;

забезпечувати виконання вимог статуту об’єднання;

виконувати свої договірні зобов’язання;

забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна;

припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками;

у випадках, передбачених законодавством, статутом об’єднання, представляти інтереси співвласників відповідно до наданих повноважень у відносинах з третіми особами.

Виконання зобов’язань об’єднанням належить до повноважень його правління відповідно до статуту об’єднання.

Стаття 20. Визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна

Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Стаття 21. Кошти об’єднання

Кошти об’єднання складаються з:

внесків і платежів співвласників;

коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об’єднання;

добровільних майнових, у тому числі грошових, внесків фізичних та юридичних осіб;

коштів, залучених на умовах кредиту або позики;

пасивних доходів;

коштів, отриманих з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об’єднання.

Стаття 22. Забезпечення об’єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку

задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об’єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України ( 436-15 ) в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб’єктів.

Договори з управителем укладаються об’єднанням відповідно до закону.

Стаття 23. Внески на утримання і ремонт приміщень

Утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України.

Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов’язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об’єднання та/або рішенням загальних зборів.

Власник, який заподіяв збитки майну, що перебуває у спільній власності або власності інших співвласників, зобов’язаний відшкодувати заподіяні збитки в повному обсязі. Власник несе відповідальність за збитки, заподіяні особою, яка проживає спільно з ним, а також будь-якою іншою особою, яка проживає у квартирі згідно з договором оренди або з відома власника, якщо інше не передбачено договором оренди або іншим договором між власником і цією особою.

Відшкодування збитків може здійснюватися у грошовій чи в іншій формі за згодою сторін або за рішенням суду.

Стаття 25. Порядок виконання об’єднанням делегованих повноважень

Органи місцевого самоврядування в порядку, визначеному законом, можуть делегувати об’єднанню, яке управляє багатоквартирним будинком, повноваження по здійсненню розрахунків щодо передбачених законом пільг та субсидій окремим категоріям громадян по оплаті житлово-комунальних послуг, спожитої
електроенергії.

Делеговані повноваження здійснюються в обсязі, необхідному для повного і своєчасного відшкодування витрат співвласників жилих приміщень, наймачів і орендарів жилих приміщень, шляхом:

передачі об’єднанню встановлених державних дотацій на фінансування витрат на експлуатацію, поточний і капітальний ремонти житлового фонду, субсидій на житлово-комунальні послуги, компенсаційних коштів за надані пільги по оплаті житлово-комунальних послуг окремим категоріям громадян;

надання компенсації (субсидії) на оплату житла і комунальних послуг окремим категоріям громадян з числа власників квартир та/або нежитлових приміщень, наймачів і орендарів відповідно до законодавства.

У разі несвоєчасного перерахування на відповідні рахунки коштів за встановлені законодавством дотації, компенсації (субсидії) на оплату житла і комунальних послуг підприємства, організації, що надають житлово-комунальні послуги, можуть звертатися з позовом до суду про безспірне стягнення коштів з платників, які мають сплачувати зазначені дотації, компенсації (субсидії).

Стаття 26. Оренда приміщень у багатоквартирному будинку

Власник приміщення у багатоквартирному будинку, в якому створене об’єднання, може здати його в оренду для проживання фізичній особі або для здійснення господарської, підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності фізичній або юридичній особі, якщо така діяльність не суперечить встановленим нормам використання приміщень у жилих будинках та не завдає шкоди інтересам власників (користувачів) і навколишньому середовищу.

За необхідності може бути здійснене переведення приміщення у нежиле на термін дії договору оренди або постійно у порядку, встановленому законодавством.

Об’єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об’єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку.

Орендар має бути ознайомлений із статутом об’єднання, правами та обов’язками співвласників.

У разі необхідності проведення будівельних робіт заінтересована сторона отримує відповідні дозволи згідно з законодавством.

Не допускається передача в оренду квартири або нежитлового приміщення для ведення господарської, підприємницької та іншої діяльності, якщо це буде суперечити інтересам або обмежувати права інших власників (користувачів) приміщень.

Спори щодо укладення, виконання або припинення договору оренди приміщення для зазначеної діяльності вирішуються за згодою сторін або у судовому порядку.

Стаття 27. Страхування спільного майна

У порядку, передбаченому статутом, правління об’єднання може здійснювати страхування спільного майна від будь-яких видів ризику та прямих збитків.

Співвласники – власники квартир та/або нежитлових приміщень здійснюють страхування належних їм приміщень самостійно.

За наявності страхового випадку страхова сума виплачується об’єднанню або спеціально призначеному довіреному представникові для наступного використання в інтересах співвласників відповідно до статуту об’єднання.

Страхові виплати, отримані для компенсації збитків від нещасного випадку, в першу чергу використовуються на відновлення та ремонт.

Стаття 28. Ліквідація об’єднання

Об’єднання (асоціація) вважається припиненим з дня внесення про це відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Об’єднання ліквідується у разі:

придбання однією особою всіх приміщень у багатоквартирному будинку;

прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об’єднання;

ухвалення судом рішення про ліквідацію об’єднання.

При цьому здійснюється залік заборгованості кожного співвласника перед об’єднанням відповідно до статуту цього об’єднання. Якщо співвласник має борг перед цим об’єднанням, сума якого перевищує суму його частки в майні, і відмовляється сплатити цей борг, спір вирішується у судовому порядку.

Стаття 29. Відповідальність за порушення законодавства про об’єднання

Особи, винні у:

недотриманні вимог цього Закону;

порушенні прав власників (користувачів), їх об’єднань і асоціацій;

порушенні статуту об’єднання та протидії його виконанню;

створенні, організації діяльності або ліквідації об’єднання з порушенням законодавства, державних стандартів і норм;

незаконному привласненні майна, що перебуває у спільній власності;

недотриманні умов договорів, укладених відповідно до цього Закону,

– несуть цивільну, кримінальну, адміністративну відповідальність відповідно до закону.

Законами України може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень.

Стаття 30. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Пункт 2 статті 30 цього Закону, яким вносяться зміни до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ), набирає чинності з 1 січня 2002 року.

3. До проведення реформи системи оплати праці запровадити державну дотацію на комунальні послуги, обслуговування та капітальний ремонт будинків об’єднань відповідно до порядку, передбаченого законодавством для державного житлового фонду.

4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 29 листопада 2001 року
N 2866-III